Поезія “Горнятко і напій”

Розбилось горнятко, розлилася вранішня кава,
Розсипались сотні уламків дрібних по кімнаті,
Та я не засмучуюсь, так, бо не бачу підстави,
Бо кави у мене ще вдосталь, це ж просто горнятко…

Хай навіть улюблене, те, що в душі оселилось,
Не варте воно і кількох твоїх чистих сльозин,
Он там за вікном в когось кава назавжди скінчилась,
У когось без цукру, у когось гірка як полин…

У когось занадто гаряча, терпка і солона,
У когось холодна мов лід, не смакує йому…
Поглянь а у тебе з корицею і кардамоном,
Зігріта любов’ю, загорнута у доброту…

Її бережи і смакуй, добавляючи в неї,
Тепло, милосердя, надію, краплинки із мрій,
Горнятко ж хай буде у тебе із мрії твоєї,
Та все ж пам’ятай, головним є у ньому напій!
06.08.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна
«Життя – це кава, а робота, гроші, становище в суспільстві – це горнята. Це лише знаряддя для підтримання змісту життя. Те, яке ми маємо горня, не визначає і не міняє якості кави. Подеколи, зосереджуючись на самому горнятку, ми забуваємо натішитися смаком кави…» (Із притчі «Кава у чашці»)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *