Буває відчуття, що я згубилась,
Поміж буденних сірих колісниць,
За цінності моральні учепилась,
Зі свічкою блукаю між темниць…
Буває відчуття, що йду босо́ніж,
І ноги ранять сотні колючок,
Попереду то кручі, то безодні,
То баговиння чорне, то пісок…
Буває відчуття що я гостюю,
Й не розумію тих, в чий дім прийшла,
Не розумію те, що вуха чують,
Геть не подібна істина моя…
Буває відчуття – в душі задуха,
Мов у повітрі диму пелена,
І попелу, що закриває вуха
Щоб не почула істину бува…
Буває відчуття… Його ховаю,
Бо треба ж йти, усі кудись ідуть,
Та іноді душа мене питає –
«Сама ідеш, а чи тебе ведуть?»
Замислююсь, бо не просте питання,
Мабуть ведуть, таке воно життя…
Та в темряві знайду своє світання,
І розлетяться круки – відчуття…
28.01.2018
© Автор Британ Галина Ярославівна
Як автор поезії, дуже вдячна, що Ви любите мою творчість та відвідуєте мій сайт, в який я вкладаю багато своєї праці та зусиль.
Нещодавно у грудні 2022 року вийшла моя нова книга поезії, в яку увійшли топові вірші, які є тут на сайті.
Найкращою винагородою за мою працю є купівля моєї нової книги збірки поезій "Світає".
Дякую за Вашу підтримку, вона дуже цінна для мене! З повагою і любов’ю, Галина Британ.
