Мені чотири…Прихворіла трішки,
Матуся біля ліжечка схилилась,
Читає зі сльозами якусь книжку…
Я потім знатиму, вона молилась…
Мені вже сім минуло, я доросла,
Матуся просить сукню одягнути,
А я не хочу, хоч матуся просить,
Тупаю ніжками і надуваю губки…
Мені п’ятнадцять, плачу у подушку,
Перше кохання нерозділене, болить…
Матуся обіймає, гладить ручки,
Весь світ до мене хоче прихилить…
Мені вже двадцять п’ять, сім’я у мене,
Синочка народила, поруч мама…
Від сліз вологі оченята в неї,
Молитва на вустах, та безустанна…
Молитва, що мене оберігала,
Завжди, усюди… Я й не розуміла,
Як сильно і безмежно любить мама…
Я й не помітила, як мама посивіла…
Мені вже тридцять, мама приїжджає,
Онука пестить, ніжно обіймає,
Кажу їй як люблю її без краю,
Як в гості завжди щиро виглядаю…
Як сильно я ціную її ласку,
Як вдячна щиро за дитячу казку,
За сотні тих цілющих молитов,
За ніжність, за турботу, за любов…
Минатимуть роки, я не стомлюся
Казати – « Я люблю тебе, матусю…»
06.11.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна
Щиро вдячна, що Ви любите мою творчість та відвідуєте мій сайт, в який я вкладаю багато своєї праці та зусиль.
У грудні 2022 року вийшла моя нова перлинка – найбільша книга поезії “Світає”, у яку увійшли всі топові вірші, які є тут на сайті.
Найкращою винагородою за мою працю є:
- Купівля моєї нової книги;
- Підписка на мене у соцмережах;
- Поширення моїх поезій;
- Донат на підтримку 5168 7451 3084 6501
Дякую за Вашу підтримку, вона дуже цінна для мене! З повагою і любов’ю, Галина Британ.
