Поезія “На відстані одної лиш руки…”

Ти був завжди так близько і далеко,
Твої стежки губилися в моїх,
Могли зустрітись ми у саму спеку
Та ні… Зустрілися як падав сніг…

Мабуть у спеку ми іще не вміли,
Любити так, щоб в душу прорости,
Як замело стежини снігом білим,
Навчились цінувати, берегти…

Зустрілися… Бо так хотів наш Тато,
Обоє зранені, з підбитими крильми,
Хотілося розповісти багато,
Так ніби все життя були лиш ми…

А просто загубилися у часі,
Десь я, а там десь зовсім поруч ти,
Йшли крізь примарні всесвіту гримаси
На відстані одної лиш руки…

А потім сніг прогнав усі гримаси
Розвіявся туман, що був навколо,
І ми знайшлись у просторі і в часі,
Щоб більше не згубитися ніколи…
04.08.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна

Як автор поезії, дуже вдячна, що Ви любите мою творчість та відвідуєте мій сайт, в який я вкладаю багато своєї праці та зусиль.
Нещодавно у грудні 2022 року вийшла моя нова книга поезії, в яку увійшли топові вірші, які є тут на сайті.
Найкращою винагородою за мою працю є купівля моєї нової книги збірки поезій "Світає".
Дякую за Вашу підтримку, вона дуже цінна для мене! З повагою і любов’ю, Галина Британ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2018р-2022р © Галина Британ. Авторський блог поетеси "Жива поезія душі…". Використання матеріалів дозволено лише за попередньою згодою з автором і за наявності активного посилання на galynabrytan.lviv.ua