Ти був завжди так близько і далеко,
Твої стежки губилися в моїх,
Могли зустрітись ми у саму спеку
Та ні… Зустрілися як падав сніг…
Мабуть у спеку ми іще не вміли,
Любити так, щоб в душу прорости,
Як замело стежини снігом білим,
Навчились цінувати, берегти…
Зустрілися… Бо так хотів наш Тато,
Обоє зранені, з підбитими крильми,
Хотілося розповісти багато,
Так ніби все життя були лиш ми…
А просто загубилися у часі,
Десь я, а там десь зовсім поруч ти,
Йшли крізь примарні всесвіту гримаси
На відстані одної лиш руки…
А потім сніг прогнав усі гримаси
Розвіявся туман, що був навколо,
І ми знайшлись у просторі і в часі,
Щоб більше не згубитися ніколи…
04.08.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна
Щиро вдячна, що Ви любите мою творчість та відвідуєте мій сайт, в який я вкладаю багато своєї праці та зусиль.
У грудні 2022 року вийшла моя нова перлинка – найбільша книга поезії “Світає”, у яку увійшли всі топові вірші, які є тут на сайті.
Найкращою винагородою за мою працю є:
- Купівля моєї нової книги;
- Підписка на мене у соцмережах;
- Поширення моїх поезій;
- Донат на підтримку 5168 7451 3084 6501
Дякую за Вашу підтримку, вона дуже цінна для мене! З повагою і любов’ю, Галина Британ.
