Моє небо, ти плачеш? Прошу́, не тривожся дарма,
Я тобі обіцяю не схибити і не зламатись,
Навіть як обпікатиме холодом люта зима,
Моє небо, блакиті твоєї я буду триматись…
Продовжити читання “Поезія “Моє небо, не плач…””
Поезія “Ціную…”
Ціную дні, ціную кроки долі
Ціную очі, у яких весна,
Ціную справжність, а не гру у ролі,
Ціную світло, бо без нього – тьма…
Продовжити читання “Поезія “Ціную…””
Поезія “Не можна без неба..!”
Ховаєм буває,
Надії за мрії,
Зникаєм буває,
В буденній стихії…
Продовжити читання “Поезія “Не можна без неба..!””
Поезія “Солодка сіль”
Я – небо… Зігрію сонцем,
Коли в тобі сніг іде…
Я – вітер… Що за віконцем,
Коли тобі гірко, гуде…
Продовжити читання “Поезія “Солодка сіль””
Поезія “Залишся …”
Залишся, бо ти – мій світ,
Моя теплота і сміливість,
Мій благословенний політ,
Безмежність моя і вразливість…
Продовжити читання “Поезія “Залишся …””
Поезія “Стій, моє літо, ну побудь ще трішки…”
Стій, моє літо, ну побудь ще трішки,
Так холодно без тебе… Обійми…
Залиш мені хоча б свою усмішку,
Закутаюсь у неї до весни…
Продовжити читання “Поезія “Стій, моє літо, ну побудь ще трішки…””
Поезія “Якби змогла, подарувала б тобі небо…”
Якби змогла, подарувала б тобі небо,
Воно безмежне, як твоя душа,
Схилила б його синяву до тебе,
Щоб серця не торкнулася зима…
Продовжити читання “Поезія “Якби змогла, подарувала б тобі небо…””