Поезія “Пробач мені, Боже…”

Пробач мені, Боже, що іноді плачу, пробач,
Ці сльози ніяк не зневіра, то – слабкість дитяча,
Такий собі тихий, безмовний, дити́нячий плач,
Що студить вогонь, який іноді надто гарячий…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, Боже…””

Поезія “Пробач мені, щастя…”

Пробач мені, щастя, бездумну мою неуважність,
Дивилась крізь тебе кудись…А й не знаю куди,
Пробач мені, щастя, дитячу мою легковажність,
Лише крізь роки я розгледіла твої сліди…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, щастя…””