Він вмивав своїм учням ноги,
Хоч їм ніяково було…
– Так потрібно, – тихенько мовив.
Здивувався Симон Петро:
Продовжити читання “Поезія «Він вмивав своїм учням ноги»”
Поезія “Любити…”
Любити… Значить дихати за двох,
Любити… Значить проростати цвітом,
Крізь призму літ, із попелу епох
Здійматися душею понад світом…
Продовжити читання “Поезія “Любити…””
Поезія “Чому ж людина..?”
А світанок душу не ранить,
Сонця промені не обпечуть,,
Дощ ніколи підступно не вдарить,
Лицемірством вітри не проймуть…
Продовжити читання “Поезія “Чому ж людина..?””