Так тихо – тихо плакала гітара,
Вливаючи у серце почуття,
Сльозою по щоці весна стікала,
Дощем легеньким крадучись в життя…
Продовжити читання “Поезія “Вона іде…””
Поезія “Я так хочу весни…”
Я так хочу весни… Так стомилась іти
По холодних стежках під дощами…
Під обгорткою слів, дуже важко знайти,
Те, що світить і гріє ночами…
Продовжити читання “Поезія “Я так хочу весни…””
Поезія “Сухожилля нашої землі”
Стежки, розвилини, дороги і розтоки,
Сплітається із них уся земля…
Вони ведуть… Рахують наші кроки
У них і осінь наша і весна…
Продовжити читання “Поезія “Сухожилля нашої землі””
Поезія “Художниця – зима…”
Закінчується осені концерт,
Останній звук симфонії стихає…
І сніг летить на золотий мольберт,
Де незакінчена картина підсихає…
Продовжити читання “Поезія “Художниця – зима…””
Поезія “Прохолодою дихає місто…”
Прохолодою дихає місто,
По шибках стукотить вітерцем…
Йде, прощаючись, осінь барвиста,
Накриваючись жовтим плащем…
Продовжити читання “Поезія “Прохолодою дихає місто…””
Поезія “Маестро – дощ”
Так філігранно барабанить дощ,
Вистукуючи каплями мотиви,
Наповнюючи павутиння площ,
Величною симфонією зливи…
Продовжити читання “Поезія “Маестро – дощ””
Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…”
Ти знаєш, у грози своя краса, –
Яскрава блискавиця небом в’ється,
Дощ блискотить, мов вранішня роса,
І вітерець за хмарами женеться…
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…””