А сонце обіймає мої мрії,
Майстерно заплітаючи теплом,
Нанизує промінчики надії,
У прозаїчний мій фотоальбом…
Продовжити читання “Поезія “Фотоальбом””
Поезія “Роздоріжжя моїх мрії…”
Перетинаю роздоріжжя моїх мрій,
Торкаючись усмішкою до неба,
Іду, в руках серпанок із надій,
Здавалося б, нічого більш не треба…
Продовжити читання “Поезія “Роздоріжжя моїх мрії…””
Поезія “Розбуди мене зранку…”
Розбуди мене зранку, іще до світання,
Я так хочу відчути, як пахне роса…
Як пітьма, учепившись за землю, востаннє
Розчиняється… Так, бо безсила вона,
Продовжити читання “Поезія “Розбуди мене зранку…””
Поезія “А за віконцем дощ…”
А за віконцем дощ, сповитий в осінь,
Листочки з вітерцем ведуть танок,
В берізки он, вже зовсім жовті коси,
Життя… У ньому сотні сторінок…
Продовжити читання “Поезія “А за віконцем дощ…””
Поезія “А ти не давайся..!”
Поезія на основі цитати із Святого Письма: «Гнівайтеся, та не грішіте! Нехай сонце не заходить у гніві вашому» (посл. До Ефесян 4: 26)
Чому сонце в небі не гріє тебе?
Чому все навкруг не втішає?
Бо щось у середині точить, пече,
Образа серденько з’їдає…
Продовжити читання “Поезія “А ти не давайся..!””
Поезія “Закохуйся в душу! “
Закохуйся в душу, у ній увесь світ,
У ній і весна твоя й літо,
Закохуйся в душу, все решта наліт,
Обгортка не зможе зігріти…
Продовжити читання “Поезія “Закохуйся в душу! “”
Поезія “Було́…”
Було́… Я падала і підіймалась…
Було́… Я плакала, але й сміялась…
Було́… І літо, й мокра осінь…
Було́… І сонечко, і грози…
Продовжити читання “Поезія “Було́…””