Не заходь в мою душу із галасом лютих промов,
Там лиш тиша і спокій, прошу, не поруш того раю,
В ньому – вічність, безмежжя, ота безкорисна любов,
Без якої насправді нічого на світі немає…
Продовжити читання “Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»”
Поезія “Ми створені щоб любити…”
У сонця є небо і хмари,
У часу є простір століть,
У мене є ти, коханий,
І твоя безмежна блакить…
Продовжити читання “Поезія “Ми створені щоб любити…””