Прохолодою дихає місто,
По шибках стукотить вітерцем…
Йде, прощаючись, осінь барвиста,
Накриваючись жовтим плащем…
Продовжити читання “Поезія “Прохолодою дихає місто…””
Поезія “Маестро – дощ”
Так філігранно барабанить дощ,
Вистукуючи каплями мотиви,
Наповнюючи павутиння площ,
Величною симфонією зливи…
Продовжити читання “Поезія “Маестро – дощ””
Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…”
Ти знаєш, у грози своя краса, –
Яскрава блискавиця небом в’ється,
Дощ блискотить, мов вранішня роса,
І вітерець за хмарами женеться…
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…””
Поезія «Почни із себе…»
«Так брудно тут» – у лісі голоси,
Що за держава, всім все рівно,
Нема кому порядок навести,
А тягнемось до Європейських рівнів».
Продовжити читання “Поезія «Почни із себе…»”
Поезія «Зрадник»
Зриває вітер з дерева листки,
Мов диригент на дикому концерті,
Об’єднує шалених хмар шматки,
І витанцьовує в повітрі танець смерті.
Продовжити читання “Поезія «Зрадник»”