Збились об землю п’яти,
І мозолі набила:
– Небо, хочу літати –
Тихо прошепотіла…
Читати далі “Поезія “Зміцніла віра””,
Поезія “За ширмою…”
За ширмою у́смішки – біль,
За маскою радості – смуток…
Слова б’ють завжди́ у ціль,
Що кинуте – не вернути…
Читати далі “Поезія “За ширмою…””,
Поезія “Якщо твоє слово – набій?..”
Якщо твоє слово – набій?
Що вцілить у долі крок,
Невже ти пробачиш собі,
Що зміг і… спустив курок?
Читати далі “Поезія “Якщо твоє слово – набій?..””,
Поезія “Чому ж людина..?”
А світанок душу не ранить,
Сонця промені не обпечуть,,
Дощ ніколи підступно не вдарить,
Лицемірством вітри не проймуть…
Читати далі “Поезія “Чому ж людина..?””,
Поезія “Життя підбило моє крило…”
Життя підбило моє крило,
Сльози…Падіння…
Квітуче дерево відцвіло,
Всохло коріння…
Читати далі “Поезія “Життя підбило моє крило…””,
Поезія “А вітер часу сльози витирає …”
А вітер часу сльози витирає,
Та тільки сльози, а не почуття,
Вони ж при згадці знову виринають,
І боляче отруюють життя…
Читати далі “Поезія “А вітер часу сльози витирає …””,
Поезія “Я нині для тебе пишу…”
Я нині для тебе пи́шу
Так – так, саме для тебе,
І, словом хвилюючи тишу,
Схиляю глибоке небо…
Читати далі “Поезія “Я нині для тебе пишу…””,
Поезія “Скоро минуть дощі…”
Нині тобі чомусь важко,
Холодно на душі,
Не клопочися, пташко,
Скоро минуть дощі…
Читати далі “Поезія “Скоро минуть дощі…””,
Поезія “Цінуйте друзі, ангела свого́…”
Біля старенького вже зовсім, дідуся,
Стояв ангелик, кри́льми огорнувши
Його долоні… Плакала весна,
Життя добігло, обрію торкнувшись…
Читати далі “Поезія “Цінуйте друзі, ангела свого́…””,
Поезія “Круки – відчуття”
Буває відчуття, що я згубилась,
Поміж буденних сірих колісниць,
За цінності моральні учепилась,
Зі свічкою блукаю між темниць…
Читати далі “Поезія “Круки – відчуття””,
Поезія “З Богом в серці – усе під силу!”
Огорнула мене зима…
Дивно, в мене ж душа палає,
А вона підійшла й крадькома
Снігом в душу мою завіває…
Читати далі “Поезія “З Богом в серці – усе під силу!””,
Поезія “А думки наче хмари чорні…”
А думки… Наче хмари чорні
Так, буває, нахлинуть дощем,
Скотять мрії в пусту безодню?
І на серці залишать щем…
Читати далі “Поезія “А думки наче хмари чорні…””,
Поезія “В коридорах душі дме вітер…”
В коридорах душі дме вітер,
Свище, плаче неначе дитя…
Усі сльози із серця витер,
Знаю, місія в нього така…
Читати далі “Поезія “В коридорах душі дме вітер…””,
Поезія “Сухожилля нашої землі”
Стежки, розвилини, дороги і розтоки,
Сплітається із них уся земля…
Вони ведуть… Рахують наші кроки
У них і осінь наша і весна…
Читати далі “Поезія “Сухожилля нашої землі””,