Я так хочу весни… Так стомилась іти
По холодних стежках під дощами…
Під обгорткою слів, дуже важко знайти,
Те, що світить і гріє ночами…
Продовжити читання “Поезія “Я так хочу весни…””
Поезія “В коридорах душі дме вітер…”
В коридорах душі дме вітер,
Свище, плаче неначе дитя…
Усі сльози із серця витер,
Знаю, місія в нього така…
Продовжити читання “Поезія “В коридорах душі дме вітер…””
Поезія “Спинися, вітре…!”
Кудись сьогодні вітер поспішає,
Збиває з ніг, голосить мов дитя…
Що трапилось? Й на мить не затихає…
Так ніби це кричить саме життя…
Спинися на хвилинку, вітре милий,
Доволі тобі нині голосить…
Поглянь на землю, все навкруг зчорніло,
Кругом гілля поламане лежить…
Продовжити читання “Поезія “Спинися, вітре…!””
Поезія “Завари мені гарячий чай…”
Завари мені гарячий чай,
Бо промерзли до кісток долоні,
Мої мрії ніжно прочитай,
І разом пройдемо у безсоння…
Продовжити читання “Поезія “Завари мені гарячий чай…””
Поезія “А вітер мене почув…”
А вітер мене почув…
Теплом обійняв сьогодні,
Ніхто ж не казав йому,
Що іноді він холодний…
Продовжити читання “Поезія “А вітер мене почув…””
Поезія “Не хвилюй мою душу вітре..!”
Не хвилюй мою душу вітре,
Не пронизуй мої думки!
Я несу із собою світло,
Не згаси його, не згаси..!
Продовжити читання “Поезія “Не хвилюй мою душу вітре..!””
Поезія “Прохолодою дихає місто…”
Прохолодою дихає місто,
По шибках стукотить вітерцем…
Йде, прощаючись, осінь барвиста,
Накриваючись жовтим плащем…
Продовжити читання “Поезія “Прохолодою дихає місто…””