Коли опускаються руки,
І нерви – немов дротами,
Лиш серце нав’язливим стуком
Приводить тебе до тями,
Продовжити читання “Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»”
Поезія “Я йтиму…”
Я йтиму, забираючи в долоні,
Тепло і світло, сонячну весну,
Минатиму ущелини й безодні,
І не вбиратиму у душу бур’яну…
Продовжити читання “Поезія “Я йтиму…””
Поезія “Повір!”
Повір, і прожени журбу із серця,
Повір, і безнадійність пропаде,
Повір, і біль від відчаю минеться,
І сонечко в душі твоїй зійде…
Продовжити читання “Поезія “Повір!””
Поезія “Йду сходинками вгору …”
Я схо́динками долі йду повільно,
На кожній сходинці спинюсь, передихну,
Вберу душею світло й мимовільно
Зроблю крок далі, спокій сколихну…
Продовжити читання “Поезія “Йду сходинками вгору …””
Поезія “Зустрілися дві долі…”
Зустрілися дві долі на місточку,
Одна мов пані горда, грошовита,
Виблискує по-модному сорочка,
Дорогоцінним каменем розшита…
Продовжити читання “Поезія “Зустрілися дві долі…””