А я бачила твої сльози,
Й у душі обривались нитки́,
Тих збудованих світом ілюзій, –
Що не плачуть чоловіки…
Продовжити читання “Поезія “Слі́зьми часто говорить душа…””
Поезія “А час іде…”
А час іде, і люди йдуть,
І змінюється світ навколо,
І весни знову настають,
І хуртовини віють знову…
Продовжити читання “Поезія “А час іде…””
Поезія “Я ціную в людині людину…”
Я ціную в людині людину,
Бо все решта пилюка життя..
І крізь куряву часоплину,
Яскравішає сприйняття…
Продовжити читання “Поезія “Я ціную в людині людину…””
Поезія “Велика сила…”
Ти бачиш як кружляє сніг,
Такий пухнастий, загадковий…
Що кажеш? – Холодно тобі,
І до кісток промерзли ноги?
Продовжити читання “Поезія “Велика сила…””
Поезія “Згадалося…”
Згадалося…
Зимовий вечір, тиха ніч,
Окрайок неба у вікні,
Я з темнотою віч – на – віч,
На самоті…
Продовжити читання “Поезія “Згадалося…””
Поезія “Так хочеться весни!!!”
Я вчора плакала, тихцем, ніхто й не чув,
Не знаю навіть, що й найшло на мене,
Здавалось, душу холод проштрикнув,
І серце билось – билось як шалене…
Продовжити читання “Поезія “Так хочеться весни!!!””
Поезія “Настане мить …”
Настане мить, коли в тобі згорить,
Оте бажання бігти марафони,
Коли на обрії замайорить,
Щось, начебто далеке, та знайоме…
Продовжити читання “Поезія “Настане мить …””