Поезія « Живи, чуєш, живи!»

Живи, чуєш, живи!
Навіть, як кричать голосні сирени,
Поруч йдуть бої, запеклі, шалені,
У окопах солдати стоять сталеві,
Б’ються за волю, за честь, за мрію,
Щоб ти, він, вона, не існували, жили, розумієш?
Продовжити читання “Поезія « Живи, чуєш, живи!»”

Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»

Не заходь в мою душу із галасом лютих промов,
Там лиш тиша і спокій, прошу, не поруш того раю,
В ньому – вічність, безмежжя, ота безкорисна любов,
Без якої насправді нічого на світі немає…
Продовжити читання “Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»”