Живи, чуєш, живи!
Навіть, як кричать голосні сирени,
Поруч йдуть бої, запеклі, шалені,
У окопах солдати стоять сталеві,
Б’ються за волю, за честь, за мрію,
Щоб ти, він, вона, не існували, жили, розумієш?
Продовжити читання “Поезія « Живи, чуєш, живи!»”
Поезія « Дозволь мені бути дитиною …»
Дозволь мені бути дитиною,
Ніжною, теплою, чистою…
Щоби душа – не крижиною,
Тільки такою я вистою…
Продовжити читання “Поезія « Дозволь мені бути дитиною …»”
Поезія “Ісус — мій Бог!”
Ісус — мій Бог! Мій меч, моя твердиня,
Моя надія, тиша без розмов,
Моя весна, мій щит, моя святиня,
Моя любов, ота що без умов.
Продовжити читання “Поезія “Ісус — мій Бог!””
Поезія «Не ріж моїй дитині крила…»
Не ріж прошу, моїй дитині крила
Ти знаєш як я важко їх плела?
Ти знаєш скільки сліз гірких пролила?
Щоб ти отак їх зараз відтяла..?
Продовжити читання “Поезія «Не ріж моїй дитині крила…»”
Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»
Не заходь в мою душу із галасом лютих промов,
Там лиш тиша і спокій, прошу, не поруш того раю,
В ньому – вічність, безмежжя, ота безкорисна любов,
Без якої насправді нічого на світі немає…
Продовжити читання “Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»”
Поезія «Так хоче душа……»
Боляче… Як же? У натовпі – куля у спину?
Серед веселих облич, хтось ховає пістоль…
Так непомітно, вдягнувши усмішку дити́нну,
Хтось, так підступно, виконує писану роль…
Продовжити читання “Поезія «Так хоче душа……»”
Поезія «Тиша серед стихій…»
Серед бруду фальшивих істин,
Серед пороху штучних мрій,
Йду туди, де прозоро – чисто,
Спокій, тиша серед стихій…
Продовжити читання “Поезія «Тиша серед стихій…»”