Ісус — мій Бог! Мій меч, моя твердиня,
Моя надія, тиша без розмов,
Моя весна, мій щит, моя святиня,
Моя любов, ота що без умов.
Продовжити читання “Поезія “Ісус — мій Бог!””
Поезія «Мій найкращий серед людей…»
Ти не даш мені впасти, я знаю,
Ти підставиш своє плече,
Крила змучені підлатаєш
І триматимеш міцно мене…
Продовжити читання “Поезія «Мій найкращий серед людей…»”
Поезія “Мій Боже, дякую Тобі за ВСЕ..!”
Мій Боже, дякую Тобі за ВСЕ,
За дорогих людей, що йдуть зі мною,
За ніжність мамину, за татове плече,
За ангела, що завжди за спиною…
Продовжити читання “Поезія “Мій Боже, дякую Тобі за ВСЕ..!””
Поезія “Мій Тату Небесний…”
Мій Тату Небесний, прошу не тривожся за мене,
Я твою любов даруватиму тим, хто впаде,
Старатимусь, Тату, допоки ще листя зелене,
Допоки зима ще морозом вуста не пече…
Продовжити читання “Поезія “Мій Тату Небесний…””
Поезія “Ти знаєш, сонце…”
Ти знаєш, сонце, а без тебе – тьма,
Без тебе холод, пустота і сирість,
Без тебе голод, сутінки і мла,
Ти є у нас і ми тому щасливі!
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, сонце…””
Прозовий, автобіографічний твір “Недитячий дитячий сон”
Ви вірите в сни? Вони бувають такі різні – емоційні і суєтні, добрі і неприємні, віщі і пусті… І мені, як і кожному з вас сняться сни, та один запам’ятався на все життя…
Мені було років шість або сім. В цей час наша сім’я – мама, тато, я і дві мої сестрички, жили в будинку біля церкви. Будинок стояв внизу, а церква височіла на горбочку. Ввечері батько з двома моїми сестричками зібрався їхати до бабусі. Дорога туди була не близька, кілометрів сто. Зима розкошувала, посипаючи білим лапатим снігом дороги. Повернутися вони планували через кілька днів. У той час, батько працював водієм великого вантажного автомобіля, яким вони й поїхали. А ми з мамою, провівши їх, лягли спати.
Продовжити читання “Прозовий, автобіографічний твір “Недитячий дитячий сон””
Поезія “Ціную…”
Ціную дні, ціную кроки долі
Ціную очі, у яких весна,
Ціную справжність, а не гру у ролі,
Ціную світло, бо без нього – тьма…
Продовжити читання “Поезія “Ціную…””