Ти любив мене різною, всякою,
Навіть як собі я здавалась безсилою,
Навіть як собі я здавалась ніякою,
Для тебе була безмежно красивою…
Продовжити читання “Поезія “Ти любив мене всякою…””
Поезія «Ти сильна!!!…»
Ти сильна, чуєш, ти сильна,
І хай суперечить весь світ,
Душа, що палає – вільна,
А вільним під силу політ.
Продовжити читання “Поезія «Ти сильна!!!…»”
Поезія “Зійшов сьогодні Дух Господній…”
Зійшов сьогодні Дух Господній,
На всіх Людей, у всі серця,
Щоб відігнати дні холодні,
Відкрити теплоту Творця!
Продовжити читання “Поезія “Зійшов сьогодні Дух Господній…””
Поезія “Ми створені щоб любити…”
У сонця є небо і хмари,
У часу є простір століть,
У мене є ти, коханий,
І твоя безмежна блакить…
Продовжити читання “Поезія “Ми створені щоб любити…””
Поезія “Ти знаєш, сонце…”
Ти знаєш, сонце, а без тебе – тьма,
Без тебе холод, пустота і сирість,
Без тебе голод, сутінки і мла,
Ти є у нас і ми тому щасливі!
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, сонце…””
Прозовий твір “Подорожні”
Мене звати Давид. Мені 48 років. Я вчитель, працюю в школі уже понад двадцять років. Рік тому я потрапив в автомобільну аварію. З того часу моє життя змінилося… Два тижні я пролежав у реанімації в комі. Це був час переосмислення всього, чим я жив до того…
Я лежав на ліжку і бачив, як плаче поруч моя дружина, якій не давали ніяких надій, що я викарабкаюсь, та не міг ні поворухнутися, ні вимовити слово… В якусь мить я опинився біля дверей, і по-бачив всю цю картину збоку, – себе і дружину… Я не розумів, що це і чи живий я, але мені було дуже легко і спокійно. За мить, я побачив біля себе усміхненого чоловіка, він дивився мені прямо в вічі:
Продовжити читання “Прозовий твір “Подорожні””
Поезія “Дві рідні душі…”
Звичайна комусь, тобі ж – особлива,
Комусь непримітна і надто проста,
Для тебе ж – одна, найдорожча, єдина,
Для тебе ж – кохання усього життя…
Продовжити читання “Поезія “Дві рідні душі…””