Дозволь мені бути дитиною,
Ніжною, теплою, чистою…
Щоби душа – не крижиною,
Тільки такою я вистою…
Продовжити читання “Поезія « Дозволь мені бути дитиною …»”
Поезія «А це любов …»
Зимовий вечір, станція метро…
Юнак по телефону розмовляє:
– Люблю тебе, люблю… Алло, алло… –
Щаслива усмішка вуста не покидає…
Продовжити читання “Поезія «А це любов …»”
Поезія «До неї…»
До неї, ніхто не торкався твоєї душі,
Так ніжно і щиро, так лагідно, бережно, м’яко…
До неї, ти й не уявляв, що так любиш вірші,
Не знав, що у тобі так сонця і світла багато…
Продовжити читання “Поезія «До неї…»”
Поезія “Оте що не вбиває…”
«Що не вбиває, зміцнює тебе…» –
Насправді це всього лишень слова.
Що не вбиває – то нестерпно б’є,
Руйнує те, чим сяяла душа…
Продовжити читання “Поезія “Оте що не вбиває…””
Поезія «Ілюзія ходила між людей…»
Ілюзія ходила між людей
Собою затуляючи довіру
Ключами до омріяних дверей
Манила душі, розіпнувши віру…
Продовжити читання “Поезія «Ілюзія ходила між людей…»”
Поезія «Красиве серце»
Красиве серце – промінь серед зим,
Воно уміє істинно любити,
В ньому Господь будує власний дім,
Щоб назавжди́ в тім домі поселитись…
Продовжити читання “Поезія «Красиве серце»”
Поезія «Негаснуче світло…»
Ті квітучі поля, кучеряві ліси і діброви,
Увертюри дощу, вальсування опалого листя…
Ця велична краса, ця безсмертна нетлінна основа,
Як і твоя душа досконала, довершена, чиста…
Продовжити читання “Поезія «Негаснуче світло…»”