Я – небо… Зігрію сонцем,
Коли в тобі сніг іде…
Я – вітер… Що за віконцем,
Коли тобі гірко, гуде…
Продовжити читання “Поезія “Солодка сіль””
Поезія “Твоя сльоза…”
Твоя сльоза – мій найгостріший біль,
Такий, що пробирає до знемоги,
Здіймає тисячі буремних хвиль,
Затягуючи холодом дороги…
Продовжити читання “Поезія “Твоя сльоза…””
Поезія “Чому ж людина..?”
А світанок душу не ранить,
Сонця промені не обпечуть,,
Дощ ніколи підступно не вдарить,
Лицемірством вітри не проймуть…
Продовжити читання “Поезія “Чому ж людина..?””
Поезія “Я нині розмовляла із дощем …”
Я нині розмовляла із дощем,
Він так спішив про все розповісти,
Вростав у душу польовим плющем,
Просив залишитись і ще не йти…
Продовжити читання “Поезія “Я нині розмовляла із дощем …””
Поезія “А вітер часу сльози витирає …”
А вітер часу сльози витирає,
Та тільки сльози, а не почуття,
Вони ж при згадці знову виринають,
І боляче отруюють життя…
Продовжити читання “Поезія “А вітер часу сльози витирає …””
Поезія “Слі́зьми часто говорить душа…”
А я бачила твої сльози,
Й у душі обривались нитки́,
Тих збудованих світом ілюзій, –
Що не плачуть чоловіки…
Продовжити читання “Поезія “Слі́зьми часто говорить душа…””
Поезія “Не впадайте в полон образи!”
Поезія на основі цитати із Святого письма: Усяке роздратування, і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними… (посл. До Єфесян 4:31,32)
Вас образили…Біль огортає,
Слізьми тихо по скронях стікає…
Та насправді Господь лиш знає –
Той хто б’є – той найбільше страждає!
Продовжити читання “Поезія “Не впадайте в полон образи!””