Збились об землю п’яти,
І мозолі набила:
– Небо, хочу літати –
Тихо прошепотіла…
Продовжити читання “Поезія “Зміцніла віра””
Поезія “Я нині розмовляла із дощем …”
Я нині розмовляла із дощем,
Він так спішив про все розповісти,
Вростав у душу польовим плющем,
Просив залишитись і ще не йти…
Продовжити читання “Поезія “Я нині розмовляла із дощем …””
Поезія “Мій небесний Тату, час минає …”
Мій небесний Тату, час минає,
Я долаю гори і долини,
Розумію, що в житті немає,
Більш ціннішого аніж душа людини…
Продовжити читання “Поезія “Мій небесний Тату, час минає …””
Поезія “А думки наче хмари чорні…”
А думки… Наче хмари чорні
Так, буває, нахлинуть дощем,
Скотять мрії в пусту безодню?
І на серці залишать щем…
Продовжити читання “Поезія “А думки наче хмари чорні…””
Поезія “А ти не давайся..!”
Поезія на основі цитати із Святого Письма: «Гнівайтеся, та не грішіте! Нехай сонце не заходить у гніві вашому» (посл. До Ефесян 4: 26)
Чому сонце в небі не гріє тебе?
Чому все навкруг не втішає?
Бо щось у середині точить, пече,
Образа серденько з’їдає…
Продовжити читання “Поезія “А ти не давайся..!””
Поема “Нескорений” (пам’яті Георгія Тороповського)
Тридцяте листопада був «Майдан»
Наказ віддали «чорні кардинали» –
«Розбити, розігнати «Балаган»
І було пекло з вибухівкою й кийками.
Продовжити читання “Поема “Нескорений” (пам’яті Георгія Тороповського)”
Поезія “Мамине серце”
В обіймах світанку, омите росою,
Заквітчане сонцем, заросле травою,
Видніється поле, на ньому хатина,
В хатинці матуся колише дитину…
Продовжити читання “Поезія “Мамине серце””