Ховаєм буває,
Надії за мрії,
Зникаєм буває,
В буденній стихії…
Продовжити читання “Поезія “Не можна без неба..!””
Поезія “А там за крок… …”
А там за крок… А що он там за крок?
Провалля, впадини, підйоми і вершини,
Новий життєвий нелегкий урок,
Згорток емоцій, вкутаних у рими…
Продовжити читання “Поезія “А там за крок… …””
Поезія “Не хвилюй мою душу вітре..!”
Не хвилюй мою душу вітре,
Не пронизуй мої думки!
Я несу із собою світло,
Не згаси його, не згаси..!
Продовжити читання “Поезія “Не хвилюй мою душу вітре..!””
Поезія “Повір!”
Повір, і прожени журбу із серця,
Повір, і безнадійність пропаде,
Повір, і біль від відчаю минеться,
І сонечко в душі твоїй зійде…
Продовжити читання “Поезія “Повір!””
Поезія “Блукала людяність осіннім містом…”
Блукала людяність осіннім містом,
У очі перехожих заглядала,
Торкалась їх, наповнюючи змістом
Їхні життя… І в душі проникала…
Продовжити читання “Поезія “Блукала людяність осіннім містом…””
Поезія “А що людина?..”
А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””
Поезія “Ти говори…”
Ти говори, Він слухає завжди,
Ділися радістю, тривогою, журбою,
І серцем і душею говори,
Він тут, Він за́вжди, поруч із тобою…
Продовжити читання “Поезія “Ти говори…””