Так філігранно барабанить дощ,
Вистукуючи каплями мотиви,
Наповнюючи павутиння площ,
Величною симфонією зливи…
Продовжити читання “Поезія “Маестро – дощ””
Поезія “Спинися мить!”
Спинися мить! Нехай надихаюсь тобою,
Нехай вберу усе твоє тепло,
Я зовсім не сумую за весною,
І не тримаю те, що вже пішло…
Продовжити читання “Поезія “Спинися мить!””
Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…”
Ти знаєш, у грози своя краса, –
Яскрава блискавиця небом в’ється,
Дощ блискотить, мов вранішня роса,
І вітерець за хмарами женеться…
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…””
Поезія “Розбуди мене зранку…”
Розбуди мене зранку, іще до світання,
Я так хочу відчути, як пахне роса…
Як пітьма, учепившись за землю, востаннє
Розчиняється… Так, бо безсила вона,
Продовжити читання “Поезія “Розбуди мене зранку…””
Поезія “А що людина?..”
А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””
Поезія “Ілюзія”
Вона іде, упевнена, красива,
У модному пальті, іде квапливо,
Заглазуроване обличчя стильним гримом…
На перший погляд ідеальна і щаслива…
Продовжити читання “Поезія “Ілюзія””
Поезія “Душа саду”
Величний дім стояв біля ставка,
Пишались біля нього кипариси
І виноградна красувалася лоза,
Троянди, шавлії, тюльпани і іриси…
Продовжити читання “Поезія “Душа саду””