Загорни мене в тепло своїх долонь,
Хай наші серця порозмовляють,
Без сторонніх звуків і погонь,
Скинувши броню, що дошкуляє…
Продовжити читання “Поезія “Загорни мене в тепло своїх долонь…””
Поезія “Спинися мить!”
Спинися мить! Нехай надихаюсь тобою,
Нехай вберу усе твоє тепло,
Я зовсім не сумую за весною,
І не тримаю те, що вже пішло…
Продовжити читання “Поезія “Спинися мить!””
Поезія “Розбуди мене зранку…”
Розбуди мене зранку, іще до світання,
Я так хочу відчути, як пахне роса…
Як пітьма, учепившись за землю, востаннє
Розчиняється… Так, бо безсила вона,
Продовжити читання “Поезія “Розбуди мене зранку…””
Поезія “А ти не давайся..!”
Поезія на основі цитати із Святого Письма: «Гнівайтеся, та не грішіте! Нехай сонце не заходить у гніві вашому» (посл. До Ефесян 4: 26)
Чому сонце в небі не гріє тебе?
Чому все навкруг не втішає?
Бо щось у середині точить, пече,
Образа серденько з’їдає…
Продовжити читання “Поезія “А ти не давайся..!””
Поезія “А завтра знову сонце зійде…”
Поезія на основі цитати із Святого Письма: « Не журіться отже завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха» (Євангеліє від Матея 6:31)
А завтра знову сонце зі́йде,
Вплете проміння у думки,
Візьме мене в свої обі́йми,
А зараз в сни…
Продовжити читання “Поезія “А завтра знову сонце зійде…””
Поезія “Він чекає тебе…”
В Неділю Святу у Храмі Господнім,
Стояв Божий Син і на тебе чекав,
Він вірив, сьогодні, ти прийдеш до нього,
Знайдеш вільний час, й завітаєш у Храм…
Продовжити читання “Поезія “Він чекає тебе…””
Поезія “Прийде час…”
Зранку плакало небо холодним дощем,
Грався цвітом весняним пронизливий вітер,
У руках із бляшанкою, вкритий плащем,
Він сидів, наодинці зі світом…
Продовжити читання “Поезія “Прийде час…””