Пробач мені, щастя, бездумну мою неуважність,
Дивилась крізь тебе кудись…А й не знаю куди,
Пробач мені, щастя, дитячу мою легковажність,
Лише крізь роки я розгледіла твої сліди…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, щастя…””
Поезія “А світу так бракне щирості…”
А світу так бракне щирості,
Без неї душа холоне…
Бояться серця вразливості,
Ховаються за шаблони…
Продовжити читання “Поезія “А світу так бракне щирості…””