Мій Тату Небесний, прошу не тривожся за мене,
Я твою любов даруватиму тим, хто впаде,
Старатимусь, Тату, допоки ще листя зелене,
Допоки зима ще морозом вуста не пече…
Продовжити читання “Поезія “Мій Тату Небесний…””
Поезія “Нитки, що зашивають душу…”
Латаю душу клаптиками щастя
І зашиваю порвані думки,
Тими нитками, що ночами сняться,
Тими нитками що даруєш ти.
Продовжити читання “Поезія “Нитки, що зашивають душу…””