Скидай маску, вовче, не ховайся,
Я вже бачила твоє лице,
Я не вдарю, ні, ти не лякайся,
Я не вмію так, як ти мене…
Продовжити читання “Поезія “Скидай маску, вовче, не ховайся…””
Поезія “Доброта”
У натовпі, що гнався без упину
Самотня серед бли́зьких… Сирота,
Ступала тихо, похиливши спину,
Знесилена, ослабла доброта…
Продовжити читання “Поезія “Доброта””
Поезія “Так легко ранити того, хто поряд йде…”
Так легко ранити того́, хто поряд йде,
Того, хто вистоїть, бо пломени́ть любов’ю,
Хто світлом серця, болі відведе ,
Хто ділиться теплом своїм з тобою…
Продовжити читання “Поезія “Так легко ранити того, хто поряд йде…””
Поезія “Пропускаю крізь душу …”
Пропускаю крізь душу дощі,
Чиїсь грози, туги вуаль,
Чиїсь змерзлі до болю дні,
Бо інакше не вмію, на жаль…
Продовжити читання “Поезія “Пропускаю крізь душу …””
Поезія “Листи дитячі Миколай читав…”
Листи дитячі Миколай читав,
Від світлих українських діточок,
Сльозу тихенько зі щоки втирав,
Не вмістяться бажання ці в мішок…
Продовжити читання “Поезія “Листи дитячі Миколай читав…””
Поезія “Чому мені отак болить твій біль..? “
Чому мені отак болить твій біль..?
Так наче серце хтось безжально коле…
Так наче найлютіша заметіль,
Морозить душу, проникає в по́ри…
Продовжити читання “Поезія “Чому мені отак болить твій біль..? “”
Поезія “Спинися, вітре…!”
Кудись сьогодні вітер поспішає,
Збиває з ніг, голосить мов дитя…
Що трапилось? Й на мить не затихає…
Так ніби це кричить саме життя…
Спинися на хвилинку, вітре милий,
Доволі тобі нині голосить…
Поглянь на землю, все навкруг зчорніло,
Кругом гілля поламане лежить…
Продовжити читання “Поезія “Спинися, вітре…!””