Чому мені отак болить твій біль..?
Так наче серце хтось безжально коле…
Так наче найлютіша заметіль,
Морозить душу, проникає в по́ри…
Продовжити читання “Поезія “Чому мені отак болить твій біль..? “”
Поезія “Прохолодою дихає місто…”
Прохолодою дихає місто,
По шибках стукотить вітерцем…
Йде, прощаючись, осінь барвиста,
Накриваючись жовтим плащем…
Продовжити читання “Поезія “Прохолодою дихає місто…””
Поезія “Загорни мене в тепло своїх долонь…”
Загорни мене в тепло своїх долонь,
Хай наші серця порозмовляють,
Без сторонніх звуків і погонь,
Скинувши броню, що дошкуляє…
Продовжити читання “Поезія “Загорни мене в тепло своїх долонь…””
Поезія “Обійми мене очима…”
Обійми мене очима, обійми,
Очі вміють душу обіймати,
Освітити шлях серед пітьми,
Над буденністю високо підійняти…
Продовжити читання “Поезія “Обійми мене очима…””
Поезія “А дощ був зовсім поруч…”
А дощ був зовсім поруч, біля мене,
І громом розливалося в душі,
Палахкотіло блискавками небо,
Та де ж дощі?
Продовжити читання “Поезія “А дощ був зовсім поруч…””
Поезія “А за віконцем дощ…”
А за віконцем дощ, сповитий в осінь,
Листочки з вітерцем ведуть танок,
В берізки он, вже зовсім жовті коси,
Життя… У ньому сотні сторінок…
Продовжити читання “Поезія “А за віконцем дощ…””
Поезія “Ти знаєш, я люблю́…”
Ти знаєш, я люблю́, я так люблю́…
Здавалося б, не можна так любити,
Щоби кістками відчувати біль твою,
В душі вогнем від сліз твоїх горіти…
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, я люблю́…””