Так легко ранити того́, хто поряд йде,
Того, хто вистоїть, бо пломени́ть любов’ю,
Хто світлом серця, болі відведе ,
Хто ділиться теплом своїм з тобою…
Продовжити читання “Поезія “Так легко ранити того, хто поряд йде…””
Поезія “Світ усміхається…”
Світ ніжно усміхається очима,
Матусі, тата, друзів і коханих,
Ясними оченяточками сина,
Світ усміхається, розходяться тумани…
Продовжити читання “Поезія “Світ усміхається…””
Поезія “Монолог серця”
Я твоє серце, пам’ятаю миті
Які, мабуть, ти сам уже й забув,
Які вже плином часу оповиті,
Та у мені живуть…Бо ти відчув…
Продовжити читання “Поезія “Монолог серця””
Поезія “Вітер скоро мине…”
Коли серце пече,
Коли розум кипить,
І сльоза не тече,
І світанок мовчить…
Продовжити читання “Поезія “Вітер скоро мине…””
Поезія “Мій Небесний Тату, знову ранок…”
Мій Небесний Тату, знову ранок,
Ніжністю торкається до скронь,
Сонце обіймає мій світанок,
Теплотою люблячих долонь…
Продовжити читання “Поезія “Мій Небесний Тату, знову ранок…””
Поезія “Обіпрись на моє плече…”
Обіпрись на моє́ плече,
Я з тобою, чуєш, з тобою,
І якщо у серці пече,
На душі немає споко́ю,
Продовжити читання “Поезія “Обіпрись на моє плече…””
Поезія “Випускникам 11 класу від батьків”
Так дивовижно нині сонце світить,
Мов обіймає теплотою наше свято…
І ви найкращі, найдорожчі наші діти,
В життя здіймаєтесь, неначе пташенята…
Продовжити читання “Поезія “Випускникам 11 класу від батьків””