Самотня серед тисячі людей,
Іде душа, ступає потихеньку,
В руках ключі від безлічі дверей,
Добра торбинка і надії жменька…
Продовжити читання “Поезія “Хай кине камінь той хто без гріха…””
Поезія “Несу з собою світло…”
Вбираю світ клітиночками тіла,
Весняний дощ, осінній падолист,
Йду, спотикаюсь, розправляю крила,
Крізь обпікаючий мороз і вітру свист…
Продовжити читання “Поезія “Несу з собою світло…””
Поезія “Що скажуть люди?”
Що скажуть люди? – Як вам це питання?
Так часто у житті воно лунає.
А що у серці? Що душа бажає?
Сховати треба, глибоко ховаєм…
Продовжити читання “Поезія “Що скажуть люди?””
Поезія “Я тепер жива…”
Отак минають весни рік за роком,
У серці залишаючи сліди,
Іде життя своїм невпинним кроком
Вдягаючи у спогади стежки…
Продовжити читання “Поезія “Я тепер жива…””
Поезія “Дій уже сьогодні!”
Небо почорніло, вкрилося пітьмою,
Громом прокричало про розпуку свою,
На хресті розп’ятий, у вінку терновім,
Помирав Христос, за огріхи твої!
Продовжити читання “Поезія “Дій уже сьогодні!””
Поезія “Мабуть, Господи, на мене Маєш плани…”
Мабуть, Господи, на мене Маєш плани,
Мабуть йду дорогу недаремно,
І душа рятується віршами,
Коли світло і тоді як темно.
Продовжити читання “Поезія “Мабуть, Господи, на мене Маєш плани…””
Поезія «Гармонія»
День і ніч, дві пори – паралелі,
Разом йдуть вони поруч завжди,
Наче долі – сумні і веселі,
Заплітають життєві стежки…
Продовжити читання “Поезія «Гармонія»”