А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””
Поезія “Послухай тишу…”
Послухай тишу…Так, вона багатослівна…
Серцебиттям розкаже про усе,
Можливо трішечки консервативна
ЇЇ мелодія, але тебе пройме…
Продовжити читання “Поезія “Послухай тишу…””
Поезія “Дощить…”
Дощить… Так часто у житті дощить,
Тумани огортають перехрестя,
Щемить у грудях глибоко, щемить
Йду, крізь тумани, слухаючи серце…
Продовжити читання “Поезія “Дощить…””
Поезія “Хай кине камінь той хто без гріха…”
Самотня серед тисячі людей,
Іде душа, ступає потихеньку,
В руках ключі від безлічі дверей,
Добра торбинка і надії жменька…
Продовжити читання “Поезія “Хай кине камінь той хто без гріха…””
Поезія “Душа саду”
Величний дім стояв біля ставка,
Пишались біля нього кипариси
І виноградна красувалася лоза,
Троянди, шавлії, тюльпани і іриси…
Продовжити читання “Поезія “Душа саду””
Поезія “Нитки, що зашивають душу…”
Латаю душу клаптиками щастя
І зашиваю порвані думки,
Тими нитками, що ночами сняться,
Тими нитками що даруєш ти.
Продовжити читання “Поезія “Нитки, що зашивають душу…””
Поезія “Душі світанок”
Землі омріяної мить,
Світанком небо запалить,
І синіх гір шалений цвіт,
І пташки радісний політ
Продовжити читання “Поезія “Душі світанок””