Огорнула мене зима…
Дивно, в мене ж душа палає,
А вона підійшла й крадькома
Снігом в душу мою завіває…
Продовжити читання “Поезія “З Богом в серці – усе під силу!””
Поезія “В коридорах душі дме вітер…”
В коридорах душі дме вітер,
Свище, плаче неначе дитя…
Усі сльози із серця витер,
Знаю, місія в нього така…
Продовжити читання “Поезія “В коридорах душі дме вітер…””
Поезія “Завари мені гарячий чай…”
Завари мені гарячий чай,
Бо промерзли до кісток долоні,
Мої мрії ніжно прочитай,
І разом пройдемо у безсоння…
Продовжити читання “Поезія “Завари мені гарячий чай…””
Поезія “Безмежна сила у кохання…”
Закохався в зи́му падолист
У її красу небесно – білу,
Ось вона й прийшла… Обійнялись,
І на мить у щасті розчинились…
Продовжити читання “Поезія “Безмежна сила у кохання…””
Поезія “Художниця – зима…”
Закінчується осені концерт,
Останній звук симфонії стихає…
І сніг летить на золотий мольберт,
Де незакінчена картина підсихає…
Продовжити читання “Поезія “Художниця – зима…””
Поезія “А у твоїй душі чотири пори року…”
На цю поезію мене надихнуло розважання отця Піо – «Я бачу, що у ваших душах є всі пори року: не раз ви переживаєте безплідну зиму з частим розбиттям, тривогою і турботами, не раз – травневі роси із запахом святих квітів, не раз ви живете в літньому спекотному полум’ї бажань…»
А у твоїй душі чотири пори року:
Зима пронизлива… Сліди осінніх злив…
Весна квітуча… Літо синьооке,
Проходять павутинням твоїх снів…
Продовжити читання “Поезія “А у твоїй душі чотири пори року…””
Дитяча казочка “Маленький майстер”
Данилко гуляв в саду. Тут було дуже красиво: листя на деревах було різнокольорове, вітерець весело грався з листочками які падали з дерев, а на землі було багато листя: жовтого, червоного, оранжевого кольору. Данилко розглядав яскравий листочок, який знайшов біля яблуні. І тут він почув звуки з неба.
– Курли – курли… – сумно звучало в небі.
– Данилко глянув на небо, – це відлітали журавлі.
Продовжити читання “Дитяча казочка “Маленький майстер””