Із вирію вертались журавлі,
Їм сумно було на чужій землі,
І ледве дочекалися весни,
Змахнули сильними лелечими крильми,
Й додому полетіли, довго – довго,
Летіли через море, океан
Крізь хмари темні, крізь густий туман…
Ось видно рідний край, вже Україна,
Така своя, рідненька і Єдина,
Та що ж це трапилось із нею, де сади?
Квітучі, повні зелені, ліси?
Де пишні хатки, яблуні біленькі,
Що ж трапилось з тобою, мила ненько!
В розпуці билися, кидались журавлі,
Схилялись до зчорнілої землі,
Окопи скрізь, розрита вся земля,
Вогні і танки їздять на полях,
Немає їхнього родинного гнізда
Все зруйнувала, знищила війна…
Побачили солдати журавлів,
Насипали їм їжі, – «Пригощайтесь,
Ви лагодіть гніздечко тут собі,
Не бійтеся, із нами зоставайтесь…»
І звили знов гніздечко журавлі,
На своїй рідній матінці землі,
Під синьо жовтим стягом України
Роздався стук лелечої родини…
24.03.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна
Як автор поезії, дуже вдячна, що Ви любите мою творчість та відвідуєте мій сайт, в який я вкладаю багато своєї праці та зусиль.
Нещодавно у грудні 2022 року вийшла моя нова книга поезії, в яку увійшли топові вірші, які є тут на сайті.
Найкращою винагородою за мою працю є купівля моєї нової книги збірки поезій "Світає".
Дякую за Вашу підтримку, вона дуже цінна для мене! З повагою і любов’ю, Галина Британ.
