Ти любив мене різною, всякою,
Навіть як собі я здавалась безсилою,
Навіть як собі я здавалась ніякою,
Для тебе була безмежно красивою…
Продовжити читання “Поезія “Ти любив мене всякою…””
Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»
Коли опускаються руки,
І нерви – немов дротами,
Лиш серце нав’язливим стуком
Приводить тебе до тями,
Продовжити читання “Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»”
Поезія “Я не вмію ховати душу …”
Я не вмію ховати душу,
Із дитинства просили – ховай,
Не навчилась, хоч певно мушу,
Бо буває болить до краю…
Продовжити читання “Поезія “Я не вмію ховати душу …””
Поезія “Ти – сонце, яке зігріває …”
– Ти любиш?
– Так, я люблю́…
– Тоді обійми мої ночі,
Щоб я не лякалась дощу,
Сховаюсь у твої очі…
Продовжити читання “Поезія “Ти – сонце, яке зігріває …””
Поезія “А ти зі мною йшов усе життя…”
А ти зі мною йшов усе життя,
Легеньким вітром, сонячним серпанком,
Торкаючись мого серцебиття,
Писав мої яскраво – теплі ранки…
Продовжити читання “Поезія “А ти зі мною йшов усе життя…””
Поезія “Відпусти мої крила …”
Відпусти мої крила, не тримай, я не можу інакше
Я лечу, щоби сонце в долоні схилити тобі,
Щоб, коли ти впадеш, постелити тобі якнайм’якше,
А коли підіймешся – не дати зчерствіти душі…
Продовжити читання “Поезія “Відпусти мої крила …””
Поезія “Горнятко і напій”
Розбилось горнятко, розлилася вранішня кава,
Розсипались сотні уламків дрібних по кімнаті,
Та я не засмучуюсь, так, бо не бачу підстави,
Бо кави у мене ще вдосталь, це ж просто горнятко…
Продовжити читання “Поезія “Горнятко і напій””