Осінь холодом тіло проймала,
Цяпотіла дощами по шкірі,
Павутинням думки огортала,
І прокрастися в душу хотіла…
Продовжити читання “Поезія “Бо що осінь, супроти любові…””
Поезія “А що людина?..”
А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””
Дитяча казочка “Маленький майстер”
Данилко гуляв в саду. Тут було дуже красиво: листя на деревах було різнокольорове, вітерець весело грався з листочками які падали з дерев, а на землі було багато листя: жовтого, червоного, оранжевого кольору. Данилко розглядав яскравий листочок, який знайшов біля яблуні. І тут він почув звуки з неба.
– Курли – курли… – сумно звучало в небі.
– Данилко глянув на небо, – це відлітали журавлі.
Продовжити читання “Дитяча казочка “Маленький майстер””
Дитяча казочка “Знахідка”
Осінь прикрашала все навкруг золотими барвами. Птахи відлетіли у вирій. Двоє дівчаток Оксанка і Іринка гуляли біля річки. Вони кидали камінці в річку, змагалися – хто дальше кине камінець. Ось Оксанка докинула майже на середину річечки, а Іринка ще дальше. Весело було дівчаткам, та тут вони почули якісь звуки. Ніби якийсь писк.
– Іринко, що це було, ти чула?, – запитала Оксанка.
– Так, цей звук чути з кущів, ідемо глянемо що там.
Продовжити читання “Дитяча казочка “Знахідка””