Коли плаче моя душа –-
То сумує Небесний Тато,
Йому боляче, а вона
Хоче це мені розказати,
Продовжити читання “Поезія «Кожен промах, неначе сніг …»”
Поезія “Пробач мені, Боже…”
Пробач мені, Боже, що іноді плачу, пробач,
Ці сльози ніяк не зневіра, то – слабкість дитяча,
Такий собі тихий, безмовний, дити́нячий плач,
Що студить вогонь, який іноді надто гарячий…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, Боже…””
Поезія “Змучений ангел”
Тихо плакала ніч за вікном,
Розриваючи тишу надвоє,
Біля ліжка, з підбитим крилом,
Ангел зраненого героя…
Продовжити читання “Поезія “Змучений ангел””
Поезія “Ти на землі – Людина..!”
Вчора людина йшла,
Втоптувала стежини,
На циферблаті життя,
Роки без вороття
Збігли…Нема людини…
Продовжити читання “Поезія “Ти на землі – Людина..!””
Поезія “Сльоза…”
Така маленька і прозора мов кришталь,
Сльоза… А як багато сили має,
Мов губка поглинає всю печаль,
Лікує душу, рани затягає…
Продовжити читання “Поезія “Сльоза…””
Поезія “Пробач…”
Поезія на основі цитати із Святого Письма – «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам…» (Єв. Матея 6:14)
Пробач, як ранила тебе до болю,
Невмисно зачепивши за живе,
Побачила сьогодні очі тво́ї,
І зрозуміла як люблю тебе…
Продовжити читання “Поезія “Пробач…””
Поезія “Поплач…”
Поплач, коли болить, і стане легше,
Поплач, бо зарубцюється в душі,
А так, можливо, і без ран минеться,
Стече сльозами, виллється в дощі…
Продовжити читання “Поезія “Поплач…””