Світи… І омине тебе пітьма,
Іди… І, з кожним днем, ростиме сила,
Веди… І не торкнеться самота,
Лети… Побачиш як зміцніють крила…
Продовжити читання “Поезія “Світи…””
Поезія “Життя підбило моє крило…”
Життя підбило моє крило,
Сльози…Падіння…
Квітуче дерево відцвіло,
Всохло коріння…
Продовжити читання “Поезія “Життя підбило моє крило…””
Поезія “Вітер скоро мине…”
Коли серце пече,
Коли розум кипить,
І сльоза не тече,
І світанок мовчить…
Продовжити читання “Поезія “Вітер скоро мине…””
Поезія “Ти мене прочитав …”
Ти мене прочитав до останньої літери,
Навіть те, що ховалося гли́боко десь між рядків…
Та осінні дощі все написане витерли,
І життя надихає на новий і новий мотив…
Продовжити читання “Поезія “Ти мене прочитав …””
Поезія “Чи вміємо любити ми..?”
На цю поезію мене надихнули слова Матінки Терези – «Коли ти засуджуєш людей, у тебе не залишається часу на те, щоб їх любити».
Блукав по світу старець сивий,
Ішов дорогою один,
Усе життя вважав настирно,
Що правду відкриває всім…
Продовжити читання “Поезія “Чи вміємо любити ми..?””
Поезія “Сухожилля нашої землі”
Стежки, розвилини, дороги і розтоки,
Сплітається із них уся земля…
Вони ведуть… Рахують наші кроки
У них і осінь наша і весна…
Продовжити читання “Поезія “Сухожилля нашої землі””
Поезія “Не ламайте дитині крила!”
Як хочеться, щоб в житті наших дітей зустрічалися лише хороші люди, які вміють надихати, підіймати, щоб міцніли їх дитячі крила, подаровані їм батьками…
Не ламайте дитині крила,
Ті, які я так важко ростила,
Ті які я слізьми омивала,
Материнським теплом огортала…
Продовжити читання “Поезія “Не ламайте дитині крила!””