Пробач мені, Боже, що іноді плачу, пробач,
Ці сльози ніяк не зневіра, то – слабкість дитяча,
Такий собі тихий, безмовний, дити́нячий плач,
Що студить вогонь, який іноді надто гарячий…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, Боже…””
Поезія “Світ усміхається…”
Світ ніжно усміхається очима,
Матусі, тата, друзів і коханих,
Ясними оченяточками сина,
Світ усміхається, розходяться тумани…
Продовжити читання “Поезія “Світ усміхається…””
Поезія “Ти в мені віднайшов мене…”
Ти в мені віднайшов мене…
Я ховалась… Я знала, – мушу,
Так простіше, ніхто не штрикне,
Не тягти́ме назовні душу…
Продовжити читання “Поезія “Ти в мені віднайшов мене…””