У той час проходив Ісус
Через Лани в суботу,
Зголодніли його учні
Й стали рвати колосся.
Фарисеї ж побачили це
Й до Ісуса промовили:
«Чого ж твої учні роблять те,
Що у суботу робити заборонено!»
Й сказав Ісус до них:
«Хіба ви не читали,
Що зробив Давид,
Як зголоднів був він
І ті що були з ним?
Як увійшов він в Божий дім
Й спожив,
Хліб покладання,
Який, тільки священникам дозволено спожити,
Ані йому ні тим що з ним були
Не можна ж було.
Чи не читали ви
В законі,
Що священники в суботу
Порушують у храмі,
Й провини ж бо не мають.
Я ж вам кажу,
Що тут більше ніж храм,
Якби зрозуміло було вам,
Що значить це –
Я хочу милосердя, а не жертви,
То ви б безвинних не судили,
А зрозуміли,
Що Чоловічий син –
Господь бо і суботи!»
Й пішов Ісус у їхню синагогу,
Й зустрів там чоловіка,
Що сухоруким був,
Й питали всі його –
Чи можна ж бо зціляти у суботу?
Щоби обвинуватити його,
Та Він промовив:
«Чи є між вами хтось,
Хто маючи одну вівцю,
Не візьме і не витягне оцю,
Коли вона впаде у яму у суботу?
Наскільки ж чоловік,
Є вартісніший за вівцю, –
Я вам кажу,
Добро чинити, можна і в суботу,»
Тоді Ісус до чоловіка мовив:
«Ось руку твою простягни!»
І простягнув той руку,
І стала рука здорова!
А фарисеєї звідти вийшли,
І раду радили на нього,
Щоб Сина Божого згубити.
Довідавшись про це Ісус,
Пішов ізвідси геть,
За ним услід,
Пішла сила народу,
Він оздоровив їх усіх,
Та наказав усім суворо,
Щоби не виявляли ті його,
Щоб збулось те, що сказане
Ісаєю – пророком ще було:
«Ось мій слуга,
Якого вибрав я,
Улюблений,
Вподобала його собі
Моя душа,
Я покладу на нього – духа мого,
Поганам правосуддя він звіщатиме,
Не буде він змагатись,
Ані кричати,
І голосу ніхто його не чутиме,
Десь на майданах.
Бо він очеритини навіть
Надломаної не доломить,
І гнота тліючого не згасить,
Допоки він не доведе ж
Право до перемоги!
І на його ім’я,
надію покладатимуть погани!»
Привели у цей час до нього,
Сліпого біснуватого й німого,
І він зцілив його,
Так що і говорив і бачив він!
І дивувалися тоді усі,
І говорили –
А може це Давида син?
А фарисеї почувши це сказали :
«Він Велзевулом бісів виганяє,
Бісівським князем»
Ісус, думки їх знаючи, сказав їм:
«Ви знайте, кожне царство,
Розділене в собі не встоїть,
А запустіє,
Й кожне місто чи дім
Розділені в собі самім
Не встояться!
Як сатана ж бо виганяє сатану, –
То розділений є він в самому собі,
То як же царство вдержиться його?
Коли ж я бісів виганяю Велзевулом,
То ким же виганяють їх
Ваші сини?
Тому то і вони,
Вашими суддями і будуть.
Коли ж я бісів виганяю Божим Духом,
Тоді до вас прибуло
Царство Боже!
Бо як же може
Хтось увійти в дім сильного,
Й майно його пограбувати,
Якщо ж спочатку
Не зв’яже,
він того сильного,
І аж тоді,
Він пограбує його дім.
Хто не зі мною є
Той проти мене,
І хто зі мною не збирає, –
Той розкидає!
Тому скажу вам так –
Усякий гріх, всяка хула,
Проститься людям,
Але хула на Духа,
Не проститься!
Коли ж бо слово скаже хтось
Супроти Сина Чоловічого,
Йому проститься це,
Коли ж проти Святого Духа
Хтось скаже слово,
То не проститься ж бо йому
Ні в цьому світі, ні на тому!
Як добре дерево ж бо виплекаєте,
То й плід у нього буде добрий,
Як дерево погане виросте,
То й плід поганим теж буде,
Бо пізнається дерево із плоду.
Поріддя ж бо гадючче,
Як можете ви говорити,
Добрі слова, злі бувши!
Бо промовляють же уста,
Із серця повноти!
Людина добра, з доброго скарбу
добро виносить,
А лиха –
З лихого скарбу лихе виносить!
Кажу ж бо вам –
За кожне слово, що пусте,
Яке промовлять люди,
В день судний,
За нього відповідь дадуть,
Бо за словами ж бо твоїми
Ти виправданий будеш,
І за словами ж бо твоїми
Засуджений ти будеш!
Озвалися тоді до Нього,
Деякі з книжників та фарисеїв:
Учителю ми хочемо побачити,
Ще якийсь знак від тебе»
Сказав Ісус до них тоді:
«Поріддя ж бо лукаве
І перелюбне вимагає знаку?
Не буде ж йому знаку
Хіба що знак пророка Йони.
Як Йона був в нутрі Кита
Три дні й три ночі,
Так буде й Чоловічий Син,
В лоні землі
Три дні й три ночі!
І люди ніневійські постануть на суді
З цим родом,
Й його засудять,
Покаялися ж бо вони
На проповідь Йони.
А тут є більше,
Ніж Йона.
Цариця Півдня
Постане на суді
Із цим поріддям,
Й його засудить,
Бо вона прибула,
Щоби побачити
Мудрість бо Соломона,
А тут є більше
Від Соломона!
А коли дух нечистий
Із чоловіка вийде,
То блукає він по місцях різних,
Водних,
Шукає він спочинку,
Та не знаходить.
Тоді він промовляє:
«Я повернуся в дім свій, звідки я вийшов»
Приходить,
Й порожнім його знаходить,
Заметеним та прибраним,
Тоді ж бо він іде,
Й з собою сім інших духів бере,
Від себе гірших,
І входять вони в дім той,
І оселяються всі там,
Й кажу ж бо вам,
Останнє того чоловіка буде гірше
Ніж перше.
Так і з лукавим цим поріддям буде!
Коли він промовляв ще до народу,
То мати і його брати стояли там надворі,
Бажаючи поговорити з ним,
І каже хтось до нього:
«Ось мати і брати твої, стоять он там надворі,
Бажають говорити із тобою»
Тоді сказав він тому,
Що говорив до нього:
«Хто мати моя, хто мої брати?»
Й вказавши на своїх учнів,
Промовив:
«Ось це брати і мати моя,
Бо всі хто чинить волю
Мого Небесного Отця –
Той мати моя, брат мій і сестра!
15.10.2023р. Упорядник Галина Британ.
Щиро вдячна, що Ви любите мою творчість та відвідуєте мій сайт, в який я вкладаю багато своєї праці та зусиль.
У грудні 2022 року вийшла моя нова перлинка – найбільша книга поезії “Світає”, у яку увійшли всі топові вірші, які є тут на сайті.
Найкращою винагородою за мою працю є:
- Купівля моєї нової книги;
- Підписка на мене у соцмережах;
- Донат на підтримку
- *** 5169 3600 2176 0248 ***
Дякую за Вашу підтримку, вона дуже цінна для мене! З повагою і любов’ю, Галина Британ.
