І приступили до Ісуса ,
Фарисеї та садукеї,
Спокушаючи просити стали,
Щоб знак із неба він показав їм.
А він у відповідь сказав їм:
«Як вечір настає, і небо червоняве
Ви кажете – буде погода гарна,
Як вранці небо червоно – хмуре,
Ви кажете – негода буде,
То вигляд з неба розпізнати
Ви вмієте,
А знаків часу,
Розпізнати ви не здатні.
Рід лукавий і перелюбний
Шукає знаку,
Але знаку йому не буде,
Хіба що знак Йони»
І покинув Ісус це місце,
Й пішов ізвідси.
Коли перепливли учні
На інший бік,
Забули хліба взяти,
Ісус сказав Їм,
Глядіть бо бережіться,
Ви фарисейської і садукейської закваски,
Вони перемовлялись між собою,
І промовляли:
«Та хліба ж ми не взяли»
Ісус оте помітив,
І сказав
«Чого перемовляєтесь ви між собою, маловіри
Тому що хліба не взяли,
І досі не збагнули ви,
Не пам’ятаєте п’ятьох хлібин,
Для п’ять тисяч людей,
Ще й ковші залишились,
Ані хлібів сімох
Для тисяч чотирьох,
І скільки ви зібрали ковшів?
Невже не розумієте,
Що не про хліб вам говорив,
Коли казав щоб береглись,
Ви фарисейської і садукейської закваски?
Тоді зрозуміли учні,
Що він казав їм берегтись
Не хлібної ж закваски
А фарисейської і садукейської науки.
Прийшли вони в околиці,
Кесарії Филипової
Ісус спитав учнів,
За кого мають люди,
Сина Чоловічого.
І ті йому відповіли –
Одні гадають що Йоан Хреститель ти,
Одні що ти Ілля, інші що Єремія,
Ісус спитав їх –
«На вашу думку, хто я?»
Озвався Петро і Симон
І заявили: «Ти Христос,
Бога живого Син»
У відповідь Ісус сказав до нього,
Щасливий ти Симоне,
Сину Йони,
Бо тобі це відкрили
не кров і тіло,
А Отець мій небесний,
То ж і я заявляю, що ти Петро скеля,
І я збудую свою церкву
На тій скелі,
Що її не подолають ,
Й ворота пекельні.
І дам тобі я
Ключі від Небесного Царства,
Й що на землі зв’яжеш ти,
Те й на небі зв’язане буде.
Тоді учням сказав Ісус,
Щоби нікому не казали
Що він Христос.
І з того часу,
Почав Ісус вже виявляти
Учням своїм,
Що треба йти йому,
в Єрусалим.
І там страждати,
Багато,
Від старших,
Первосвящеників і книжників
І бути вбитим,
Й воскреснути
На третій день.
Тоді Петро набік його узяв,
І докоряти йому став:
«Господи пожалій себе,
Нехай не станеться з тобою це»
Тоді Ісус сказав Петрові –
«Геть сатано від мене відійди,
Бо ти мені спокуса є,
Бо думаєш ти не про Боже, а про людське.
Тоді сказав Ісус до учнів своїх –
«Коли хтось хоче йти за мною,
Нехай зречеться себе самого,
Візьме свій хрест і йде за мною»
Хто хоче спасти життя своє – його погубить,
А хто життя погубить ради мене – його знайде.
Яка ж людині користь,
Як цілий світ здобуде,
А душу занапастить,
Що може ще людина взамін дати
За свою душу?
Син чоловічий
Прийти повинен,
У славі свого Отця
Із ангелами своїми,
Й тоді віддасть він кожному
Згідно з його ділами.
Я істино кажу вам –
Є ж бо тут деякі між вами,
Що смерті не зазнають,
Аж поки не побачать,
У царстві своїм
Сина Чоловічого.
15.10.2023р. Упорядник Галина Британ.
Щиро вдячна, що Ви любите мою творчість та відвідуєте мій сайт, в який я вкладаю багато своєї праці та зусиль.
У грудні 2022 року вийшла моя нова перлинка – найбільша книга поезії “Світає”, у яку увійшли всі топові вірші, які є тут на сайті.
Найкращою винагородою за мою працю є:
- Купівля моєї нової книги;
- Підписка на мене у соцмережах;
- Донат на підтримку
- *** 5169 3600 2176 0248 ***
Дякую за Вашу підтримку, вона дуже цінна для мене! З повагою і любов’ю, Галина Британ.
