Коли наблизились вони,
До Єрусалиму,
Прийшли в Витфагію,
Біля Оливної гори,
І двох учнів
послав Ісус
Сказавши їм:
«Ідіть в село, що перед вами,
Там віднайдете ви,
Прив’язану ослицю,
А біля неї і осля,
Їх відв’яжіть,
Й до мене приведіть,
А як питатиме вас хтось,
То ви відповісте,
Що потребує їх Господь,
Та незабаром,
Назад їх поверне,
Щоб сталось те,
Що говорив пророк:
«Скажіть сіонській дочці,
Що Цар твій йде то тебе,
Ось на ослиці верхи,
І на осляті,
Синові підяремної»
Учні пішли й зробили так,
Як їм велів Ісус,
І привели ослицю та ослятко,
І сів на них Ісус,
Народ, якого було так багато
Тут на дорозі,
Простеляв же свою одіж,
І гілки із дерев зривав
І на дорозі розкладав.
І весь народ кричав:
«Осанна синові Давида,
Благословен той,
Що йде в ім’я Господнє,
Осанна во вишніх!»
Коли Ісус ввійшов в Єрусалим,
То місто все заметушилось,
Питаючи – «Хто ж це такий»
А інші голосили,
Що це пророк, Ісус,
Із Назарету в Галилеї.
І увійшов Ісус у храм,
І вигнав з нього,
Усіх що продавали й купували там,
Перевернув столи міняйлів,
Й ослони тих,
Що продавали голубів,
Й сказав він їм:
«Написано – Мій Дім,
Домом молитви буде зватись,
Ви ж чините із нього,
Розбійників печеру»
І підійшли до нього в храмі
Сліпі й кульгаві,
І він зціли їх.
Первосвященники та книжники тоді,
Побачивши ці чуда,
Й дітей почувши,
Які кричали в храмі:
«Осанна Синові Давида!»
Обурились,
І мовили до нього:
«Чи чуєш ти, що кажуть ці?»
Ісус їм відповів:
«Атож, хіба ніколи не читали ви –
Устами немовлят та сущих,
Собі похвалу ти вчинив»
І їх покинувши ,
В Витанію Ісус попрямував
І там заночував.
Уранці повертаючись до міста,
Він зголоднів,
Й побачив край дороги смоковницю,
До неї підійшов,
Але плодів на ній він не знайшов,
Росло там тільки листя,
Й до неї Ісус мовив:
«Нехай повік не буде з тебе плоду!»
Вмить смоківниця всохла.
Побачивши це, учні здивувались,
Й Ісуса запитали:
«Як сталось,
Що в мить одну засохла смоковниця»
Ісус у відповідь сказав їм:
«Кажу вам істино, як матимете віру,
Не завагаєтесь й на мить,
То й не таке ви зможете зробить,
А як накажете горі – ти двигнись
І кинься в море
Станеться оце,
І все
Чого проситимете з вірою в молитві
Одержите!»
Коли Ісус прийшов до храму і почав навчати
Прийшли до нього первосвященики й старші з народу,
І в нього запитали:
«Якою владою ти чиниш це,
Хто дав тобі цю владу?»
Ісус у відповідь сказав їм
«Я теж спитаю вас про річ одну,
Якщо відповісте мені на неї,
То й я вам теж скажу,
Якою владою я це творю.
Звідки було Йоанове Хрищення,
Із неба, а чи від людей»
Ті ж стали між собою міркувати:
«Що ж нам казати?
Як скажемо із неба
То він нам скаже
– чого ми не увірували в нього,
А скажемо що від людей,
Обуриться народ весь,
Бо всі Йоана вважають за пророка»
Тоді відповіли вони:
«Не знаєм цього ми»
Тоді й Ісус промовив:
«То й я вам не скажу,
Якою владою я це творю.
Як вам здається – ось
Чоловік один
Мав двох синів,
Й до першого звернувся він –
Піди дитино нині,
У виноградник працювати.
І той озвався – «Господи, піду»
І не пішов,
Тоді звернувся він до другого
Так само,
Цей відповів – «Не хочу»
Та потім він розкаявся й пішов,
Котрий із двох вчинив бо волю батька?
«Останній» – відповіли учні.
Тоді Ісус сказав їм:
«Кажу вам істино, що митарі і блудниці,
Вас випереджують у Царстві Божім»
Прийшов бо був до вас Йоан
Правди дорогою,
Та не повірили бо ви йому,
А митарі і блудниці,
Йому повірили,
А ви побачивши оте,
І не розкаялись,
Щоби повірити йому.
Ось іншу притчу слухайте –
Був чоловік – господар,
Що виноградник насадив,
І огорожею його обвів,
І видовбав в ньому чавило,
І вибудував башту,
І на роботу винайняв він виноградарів,
А сам пішов.
Коли ж настала пора вино збору,
Й послав до них слуг своїх,
Щоб взяли в них плоди, йому належні.
А виноградарі цих слуг його схопили,
Й побили,
А деяких каменували, й убили.
Тоді ще інших слуг послав він,
І ті вчинили з ними так само.
Наприкінці ще сина свого послав він,
Гадаючи, що матимуть вони пошану
До його сина.
Та виноградарі зуздрівши сина,
Отак заговорили:
«Це спадкоємець, ми його уб’єм,
І спадщину його собі ми заберем»
Й його схопили
Й убили.
Отож, як виноградника господар
Прийде туди,
Що з виноградарями тими учинить він?»
«Лютих він вигубить люто, –
Відповідали учні –
А виноградник віддасть
Іншим виноградарям,
Які плоди його, своєчасно йому даватимуть.»
Тоді Ісус промовив:
«Чи не читали ви в Письмі ніколи:
Камінь що відкинули будівничі
Став каменем наріжним?
Від Господа це сталося
І дивне в наших очах оце.
Тому кажу вам:
«Відніметься від вас Небесне Царство,
І дасться
Народові,
Що приноситиме плоди його.
Хто впаде на цей камінь – розіб’ється
На кого впаде він – того роздушить»
І притчі ці почувши,
Первосвященики і фарисеї зрозуміли
Що говорить про них він.
Схопить його хотіли,
Але людей боялись,
Бо люди за пророка його мали.
15.10.2023р. Упорядник Галина Британ.
Щиро вдячна, що Ви любите мою творчість та відвідуєте мій сайт, в який я вкладаю багато своєї праці та зусиль.
У грудні 2022 року вийшла моя нова перлинка – найбільша книга поезії “Світає”, у яку увійшли всі топові вірші, які є тут на сайті.
Найкращою винагородою за мою працю є:
- Купівля моєї нової книги;
- Підписка на мене у соцмережах;
- Поширення моїх поезій;
- Донат на підтримку 5168 7451 3084 6501
Дякую за Вашу підтримку, вона дуже цінна для мене! З повагою і любов’ю, Галина Британ.
