Як закінчив Ісус слова свої,
Сказ він до учнів:
«Ви знаєте що вже через два дні,
Настане Пасха,
І Чоловічий Син
На розп’яття
Вже виданий буде».
Тоді первосвященики і старші
Зібрались у палаці
Первосвященника що звався він Каяфа,
І стали радитись,
Як би то підступом схопити,
Ісуса і убити.
Тільки задумали не в свято вбить його,
Щоб заколоту не вчинив народ.
І от коли Ісус був у Витанії,
У домі прокаженого Симона
До нього жінка підійшла,
З плящиною алябастровою,
Доброго мира повною,
І вилила йому це миро на голову.
Коли сидів він при столі.
Побачивши це все учні,
Всі стали нарікати й казати:
«Навіщо ж бо це марнотратство,
Це ж можна було дорого продати
І гроші бідним дати?»
Ісус же їм сказав:
«Навіщо докучаєте тій жінці,
Вона ж зробила
Для мене добре діло.
Завжди бо маєте з собою бідних,
Мене ж бо не завжди,
А виливши це миро, на моє тіло,
Вона на похорон бо мій те учинила.
Я Істино скажу вам – проповідуйте
Це Євангеліє,
Й розповідайте
Про те, що жінка ця вчинила,
Щоб їй на спомин було.
Тоді один з його учнів
Що звався Юдою Іскаріотським
Подавсь до старших і первосвящеників,
Й сказав він їм:
«Що хочете те дайте мені ви,
І я його вам видам»
Ті тридцять срібняків йому дали,
І з того часу Юда,
Шукав нагоди,
Щоб видати Ісуса.
Першого дня Опрісноків
Учні до Ісуса приступили,
І питають:
«Де ти хочеш,
Щоб ми пасху тобі приготували?»
«Ідіть бо до одного в місто,
Й скажіть йому –
Учитель каже
Час мій близько,
Отож у тебе споряджу,
Я Пасху з учнями моїми»
Учні все так й зробили
Як їм Ісус велів,
Й приготували пасху там..
Як вечір наступив,
Ісус до столу сів,
З дванадцятьма ж бо учнями своїми,
Як вони їли,
Ісус промовив:
«Кажу вам істино, що зрадить
Один із вас мене»
Засмучені учні переглядатись стали,
Здивовані були,
І кожен з них питав його:
«Чи часом це не я о Господи, скажи?»
У відповів він їм сказав:
«Хто ж зі мною руку в миску вклав,
Той зрадить бо мене,
Син Чоловічий іде
Так як написано про нього,
І горе тому,
Що зрадить,
Сина Чоловічого.
Ліпше було б тому чоловікові
Й не народитися на світ»
А Юда зрадник і озвавсь до нього:
«Чи часом то не я, Учителю?»
Ісус до нього відповів: «Ти мовив»
Як їли вони разом,
Ісус взяв хліб,
І поблагословив,
І розламав ,
І дав учням,
Так кажучи:
«Беріть їжте, це тіло моє»
Потім чашу взяв,
Хвалу воздав,
І їм подав,
Промовивши отак:
«Пийте з неї всі,
Бо це кров моя (Нового) Завіту,
Яка за багатьох проливається,
На відпущення гріхів.
Кажу вам, що віднині
Не питиму вже більше,
Із цього виноградного я плоду
Аж до дня отого,
Як питиму його вже новим,
разом із вами,
У Царстві мого
Отця.
І відспівавши вийшли вони
На Оливну гору,
Тоді ісус сказав їм:
«Цієї ночі,
Усі зневіритесь ви у мені.
Написано було –
Ударю пастиря і розбіжаться вівці стада.
А після мого воскресіння,
Я випереджу вас у Галилеї.
Й озвавсь Петро до нього:
«Навіть якби усі зневірились в тобі,
Я не зневірюся ніколи»
Ісус до нього мовив:
«Я істино кажу тобі,
Цієї ночі,
Ще півень не запіє,
А ти вже тричі
Мене зречешся»
Петро і відповів йому:
«Навіть як маю із тобою вмерти,
Не відречусь тебе»
Так само мовили й всі учні.
Тоді прийшов Ісус з учнями,
На місце,
Що Гетсиманією звалось,
Й Ісус сказав їм:
«Ви тут посидьте,
А я піду там помолюсь»
Взяв із собою він Петра,
І Заведея двох синів,
Й скорбити і тужити він почав.
А потім їм сказав:
«Смуток на душі у мене
Аж до смерти,
Зі мною ви ось тут зостаньтесь
І чувайте»
Й пройшовши трохи далі
Упав додолу він обличчям,
І став молитись,
Так промовляючи:
«Мій Отче,
Якщо можливо це
Хай же мине мене
Ця чаша,
Однак не як бажаю я
Лише як ти бажаєш»
І до учнів він повернувся,
А ті заснули,
Ісус і каже до Петра:
«Й години однієї
Не спромоглися,
Чувати ви зі мною?
Чувайте ж і моліться ви
Бо дух бадьорим є,
А тіло немічне»
Знов вдруге відійшов Ісус
Й молитись став:
«Мій Отче,
Коли ця чаша
Минути мене не може
Щоб я не пив,
То хай же буде
Воля твоя»
І повернувшись,
Знов до учнів,
Ісус побачив, що знову,
Заснули ті.
Бо очі в них вже отяжілі були.
І він залишив їх,
Пішов молитись втретє,
Й слова ті самі повторив.
Потім вернувся до учнів
Й сказав він їм:
«Ви спіть собі й відпочивайте.
Наблизилась уже година
І Чоловічий Син,
Виданий буде,
Грішникам у руки.
Вставайте учні!
Ходімо!
Ось наблизився зрадник мій»
Він іще говорив.
Як Юда підійшов,
Один з дванадцятьох,
А за ним народу сила
із мечами та дрючками,
Від старших і первосвящеників.
Зрадник дав їм знак,
Мовивши отак:
«Кого я поцілую, це він
Беріть його»
Й відразу до Ісуса підійшов,
І каже:
«Радуйся мій Учителю»
Та й поцілував його.
Ісус його спитав:
«Чого ж прийшов ти друже?»
І зараз ті з дрючками приступили
Й Ісуса вмить схопили,
Аж тут один із тих,
Що із Ісусом були,
Меч свій підняв,
Й слузі первосвященика вухо відтяв,
Ісус йому сказав:
«Сховай свій меч,
Бо ті що за меча беруться,
Від нього й гинуть»
Чи ж ти гадаєш
Що я не міг би попросити,
Свого Небесного Отця,
І він мені б не вислав,
Дванадцять легіонів ангелів?
Як же то збулися б писання,
Оті що збутись мають?»
Тоді Ісус промовив до народу:
«Мов на розбійника ви вийшли
З мечами та дрючками,
Щоби схопить мене,
Щодня сидів бо я навчаючи у храмі,
Й мене ви не взяли,
Та все це сталось,
Щоб збулося Писання,
Пророків бо»
Тоді усі учні
Втекли,
залишивши його.
Ті ж що Ісуса схопили,
До первосвященика Каяфи
Його повели,
Де зібрались всі,
Старші і книжники.
Петро ж ішов за ними слідом,
Неподалік,
Аж до палацу первосвященика,
І увійшовши в середину,
Сів біля слуг
Щоби побачити,
Чим все скінчиться.
Первосвященики і весь синедріон,
Шукали ложного свідоцтва на Ісуса,
Щоби його убити,
І не знаходили, хоча було багато,
Лжесвідків,
Та ось прийшли ще двоє,
І кажуть так:
«Він бо казав, Я можу зруйнувати Божий храм,
І за три дні його відбудувати»
І тут підвівся первосвященик
І так сказав:
«Не заперечуєш нічого
Що ті сказали?»
Але Ісус мовчав.
Первосвященик і сказав:
«Я заклинаю тебе живим Богом
Щоб ти сказав нам
Чи ти Христос, Син Божий»
Тоді Ісус сказав до нього:
«Ти мовив.
Тільки скажу вам я віднині
Побачите бо ви Чоловічого Сина,
Який сидітиме праворуч Всемогутнього,
Й на хмарах небесних ітиме»
Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявив:
«Сказав він богохульство,
Нащо нам свідків ще,
Якщо ви щойно чули богохульство?
Як вам здається?»
І ті відповіли:
«Він винен – смерти»
Тоді плювати почали вони йому в обличчя,
Та кулаками бити,
А інші ж били його в обличчя,
А деякі кричали:
«Ти проречи нам Христе,
Хто тебе вдарив?»
Петро ж в цей час сидів надворі,
Й одна служниця підійшла до нього,
І каже:
«Ти був із ним,
З Ісусом Галилеєм?»
Та той перед всіма відрікся
І заявив:
«Не знаю я що кажеш ти,
Його не знаю я»
Коли ж він вийшов до воріт,
Його уздріла інша
І каже так до всіх:
«Він був з Ісусом з Назарету»
Але Петро знову відрікся,
Поклявшись,
Сказав так:
«Не знаю цього чоловіка».
Ще трохи згодом, підійшли
До нього ті, що там стояли,
Й йому сказали:
«Ти справді був один із них,
Навіть твоя вимова
Тебе бо виявляє»
Тоді Петро божитися почав й клястися:
«Не знаю цього чоловіка»
І враз тут півень заспівав,
Й Петро згадав,
Те слово що Ісус йому казав:
«Раніше ніж запіє півень,
Мене зречешся тричі ти»
І звідти вийшовши,
Заплакав гірко він.
15.10.2023р. Упорядник Галина Британ.
Щиро вдячна, що Ви любите мою творчість та відвідуєте мій сайт, в який я вкладаю багато своєї праці та зусиль.
У грудні 2022 року вийшла моя нова перлинка – найбільша книга поезії “Світає”, у яку увійшли всі топові вірші, які є тут на сайті.
Найкращою винагородою за мою працю є:
- Купівля моєї нової книги;
- Підписка на мене у соцмережах;
- Донат на підтримку
- *** 5169 3600 2176 0248 ***
Дякую за Вашу підтримку, вона дуже цінна для мене! З повагою і любов’ю, Галина Британ.
