Поезія “Поплач…”

Поплач, коли болить, і стане легше,
Поплач, бо зарубцюється в душі,
А так, можливо, і без ран минеться,
Стече сльозами, виллється в дощі…

Поплач, коли болить, і вийде сонце,
Після дощу веселка ж мерехтить,
Глянь, там попереду на горизонті,
Маленький вогник щастя вже горить.

Поплач, і все розвіється туманом,
І знову в серці зацвіте весна,
Поплач, нехай в душі не буде шраму,
А тільки спогад, випитий до дна…
04.09. 2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *