Відпусти мої крила, не тримай, я не можу інакше
Я лечу, щоби сонце в долоні схилити тобі,
Щоб, коли ти впадеш, постелити тобі якнайм’якше,
А коли підіймешся – не дати зчерствіти душі…
Відпусти мої крила… Я висо́ко літати не стану
Не лякайся, і сонце мене не пектиме, повір,
Знай, любити тебе й відчувати я не перестану,
Виливаючи світло польоту свого́ на папір…
Проникатиму ніжністю в твої думки посивілі,
Підійматиму твої поранені світом вітрила,
Гамуватиму вітром високі буденності хвилі,
Тільки, чуєш, прошу, не тримай, відпусти мої крила…
13.08.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна