Село гуде,до бабці Мотрі
Із міста їде внук, дзвонив уже
То бабця нагребла уже картоплі
Кури затихли всі, бо знають що їх жде…
Бо треба ж внукові зварить м’ясця,
Де ж в тому місті м’ясо свіже є ?
Такий худий, біднесеньке дитя,
У руки дід сокиру вже бере…
В курятник йде, кричать голосять півні,
Бабусю кличе на підмогу,
Здійнявся шум, та в битві тій нерівній,
Дідусь таки отримав перемогу!
Вже м’яско на плиті шкварчить на ганку,
І ароматом сповиває хату,
А дід відкинув із вікна фіранку
Йой бабо, внук іде ходи стрічати.
Внучкові вже п’ятнадцять років,
Іде, внучок, він чи не він так ся змінив
На голові копичка із волосся,
Такий обідраний у дірочках штани.
Чи то го пси в дорозі покусали,
Йой несе вже зеленку скоро дід,
Рідненький, шо на тебе пси напали,
Знімай штани позашиваю їх.
Та не бабуль – внук радісно гукає,
Та то так модно, круто, самий сок!
«То шо він каже?» – бабу дід питає,
Не знаю, діду, певно в нього шок.
А ще на вусі щось у нього дивне,
І сам до себе внук щось розмовляє,
Йой шо то буде, бідкається дідо.
Та змучився в дорозі, е буває.
Несуть картопельку і курочку смачненьку,
Ходи обідати онучку, ти з дороги,
Присів онучок і поїв гарненько, –
«Ніштяк бабуся, фуд ну супер кльовий.
Піду позирю на подвіря оки?
Потім в інеті ще позависаю,
Поселфаюся, потусуюсь трохи,
І фотки у фейсбук позакидаю…»
Пішов внучок, а баба з дідом,
Ще довго – довго за столом сиділи
Все думали що то за мова
Бо ніц шо внук сказав не зрозуміли…
А уночі бабусі щось не спалось
Все поралася, щось робила,
Заснула як уже настав світанок,
Бо дуже сильно бабця натомилась.
Прокинувся внучок співають півні,
По хаті бігає в руках штани, –
«О йой бабуля , шо ти натворила?»
« Я просто внученьку зашила всі дірки…»
Сидів онук, завзято все поров…
Все ж одягнувся в дідові кальсони,
Бо що би люди в місті не казали,
А в бабці у селі свої закони!
2.04.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна