О люди, люди… Люди ми чи ні?
Так соромно, так боляче до краю…
То ми єдині? Як же? Ми – чужі…
Та хижий звір боронить свою зграю…
Продовжити читання “Поезія “Люди ми чи ні?””
Поезія “А знаєш, я навчилася прощати…”
Тобі мене нізащо не зламати,
Бо навіть, як топтатимеш ногами,
Я знову буду світлом поростати,
Ховаючи любов поміж рядками…
Продовжити читання “Поезія “А знаєш, я навчилася прощати…””
Поезія “Ти кажеш я слабка …?”
Ти кажеш я слабка? Бо знов змовчала…
Бо не кричу, кидаючи штики́,
Бо не засуджую, а мала б, мала б, мала…?
Не можу так, не вмію так, прости…!
Продовжити читання “Поезія “Ти кажеш я слабка …?””
Поезія “Витри сльози, моя дитино …”
Витри сльози, моя дитино,
Скинь мішок, що несеш давно,
Глянь, як сильно затиснув спину,
Та хіба ж він вартий того́?
Продовжити читання “Поезія “Витри сльози, моя дитино …””
Поезія “Мамо не хвилюйся, моя мила …”
Мамо, не хвилюйся, моя мила,
Я, як може здатися, слабка,
За спиною сильні маю крила,
Любить Бог, мамусь, твоє дитя…
Продовжити читання “Поезія “Мамо не хвилюйся, моя мила …””
Поезія “Справжній зміст…”
Немає бідних і багатих,
У цьому світі протиріч,
Є ті – у кого в серці свято,
І ті – у кого в серці ніч…
Продовжити читання “Поезія “Справжній зміст…””
Поезія “Повертайтесь додому…”
Повертайся додому, мамо,
Я вже виросла, заробляю,
Хоч дитинство зникло в тумані,
Мов маленька тебе чекаю…
Продовжити читання “Поезія “Повертайтесь додому…””
Поезія “Мій Миколаю…”
Мій Миколаю, я хоч не дитина,
Та напишу і я тобі листа,
Буду просити миру Україні,
Добра – у душі, спо́кою в серця́…
Продовжити читання “Поезія “Мій Миколаю…””
Поезія “Могутня сила…!”
Ходила заздрість посеред людей,
У душі заглядаючи пітьмою,
У світі словоблудних лотерей,
Вона не залишалася самою…
Продовжити читання “Поезія “Могутня сила…!””
Поезія “Мій Тату Небесний…”
Мій Тату Небесний, прошу не тривожся за мене,
Я твою любов даруватиму тим, хто впаде,
Старатимусь, Тату, допоки ще листя зелене,
Допоки зима ще морозом вуста не пече…
Продовжити читання “Поезія “Мій Тату Небесний…””