Дозволь мені бути дитиною,
Ніжною, теплою, чистою…
Щоби душа – не крижиною,
Тільки такою я вистою…
Продовжити читання “Поезія « Дозволь мені бути дитиною …»”
Поезія «Відпусти це дівча…»
Спинись на хвилинку, послухай тихенько,
Згадай, як була ти ще зовсім маленька…
Що дівчинці тій тоді не вистачало?
Чекай, ти що плачеш? Згадала, згадала…
Продовжити читання “Поезія «Відпусти це дівча…»”
Поезія «Тато багато працює …»
Тато багато працює,
– В мене у школі свято…
Тато на жаль не чує,
Справ, як завжди, багато…
Продовжити читання “Поезія «Тато багато працює …»”
Поезія «Безкрила пташка»
Їй було п’ять, коли покинув тато
А мама… Мама з тугою жила,
У пляшку стала часто заглядати,
Якось на неї руку підняла…
Продовжити читання “Поезія «Безкрила пташка»”
Поезія “Тоненькі крильця”
Тихенько осінь падала на плечі,
І вітер грався золотавим листям,
Вона ішла беззахисна, маленька,
Сховавши під плащем тоненькі крильця…
Продовжити читання “Поезія “Тоненькі крильця””
Поезія “Кольорові окуляри…”
Дитинство – кольорові окуляри,
Усе навкруг безхмарне і легке,
Сльоза тече – біжиш мерщій до мами,
І все ота сльоза умить втече…
Продовжити читання “Поезія “Кольорові окуляри…””
Поезія “Не треба подарунків, лиш це СВЯТО…”
Дівчатко Миколаю лист писало,
Виводило всі літери старалось,
На хвильку в роздумах своїх спинялось,
І знову ручка по папері пробігала…
Продовжити читання “Поезія “Не треба подарунків, лиш це СВЯТО…””
Поезія “Не ламайте дитині крила!”
Як хочеться, щоб в житті наших дітей зустрічалися лише хороші люди, які вміють надихати, підіймати, щоб міцніли їх дитячі крила, подаровані їм батьками…
Не ламайте дитині крила,
Ті, які я так важко ростила,
Ті які я слізьми омивала,
Материнським теплом огортала…
Продовжити читання “Поезія “Не ламайте дитині крила!””
Поезія “Я люблю тебе, матусю…”
Мені чотири…Прихворіла трішки,
Матуся біля ліжечка схилилась,
Читає зі сльозами якусь книжку…
Я потім знатиму, вона молилась…
Продовжити читання “Поезія “Я люблю тебе, матусю…””
Поезія “Полотно маленької душі…”
Маленьку душу ранити так просто,
Вона – неначе чисте полотно,
І доля, мов художник, віртуозно,
Уміло розмальовує його…
Продовжити читання “Поезія “Полотно маленької душі…””