Стояла доля перед вівтарем,
Із Господом тихенько розмовляла,
Упало їй на груди тягарем
Те, що метою, сутністю вважала…
Продовжити читання “Поезія «Стояла доля перед вівтарем…»”
Поезія «Красиве серце»
Красиве серце – промінь серед зим,
Воно уміє істинно любити,
В ньому Господь будує власний дім,
Щоб назавжди́ в тім домі поселитись…
Продовжити читання “Поезія «Красиве серце»”
Поезія «Негаснуче світло…»
Ті квітучі поля, кучеряві ліси і діброви,
Увертюри дощу, вальсування опалого листя…
Ця велична краса, ця безсмертна нетлінна основа,
Як і твоя душа досконала, довершена, чиста…
Продовжити читання “Поезія «Негаснуче світло…»”
Поезія «Віддаю в добрі руки щирість…»
Віддаю в добрі руки щирість,
Хоч вона не нова́, та вміє
Фарбувати буденну сірість
Дарувати душі надію…
Продовжити читання “Поезія «Віддаю в добрі руки щирість…»”
Поезія «А що як не прагну я бути першою?…»
А що як не прагну я бути першою?
А другою, третьою, чи може енною…
У цьому світі, що й так довершений,
Бути звичайною, просто буденною…
Продовжити читання “Поезія «А що як не прагну я бути першою?…»”
Поезія « Одного разу…»
Одного разу ти відчуєш смак
У тому, що колись здавалось прісним,
Мінятимеш гарячі «ні» на «так»,
Просторо стане там, де було тісно…
Продовжити читання “Поезія « Одного разу…»”
Поезія «Не стріляй…»
Не стріляй, не стріляй, дай надихатись вдо́сталь,
Бо опісля, не зможу ще довго вдихнуть,
Крок за кроком навпомацки йтиму крізь простір,
І старатимусь серцем всі дії твої осягнуть…
Продовжити читання “Поезія «Не стріляй…»”
Поезія «Так хоче душа……»
Боляче… Як же? У натовпі – куля у спину?
Серед веселих облич, хтось ховає пістоль…
Так непомітно, вдягнувши усмішку дити́нну,
Хтось, так підступно, виконує писану роль…
Продовжити читання “Поезія «Так хоче душа……»”
Поезія «Хотів дідусь придбати телефон…»
Хотів дідусь придбати телефон,
Щоб із дітьми частіше розмовляти…
Життя біжить, неначе марафон,
І кожна мить розмови – наче свято!
Продовжити читання “Поезія «Хотів дідусь придбати телефон…»”
Поезія «Кожен промах, неначе сніг …»
Коли плаче моя душа –-
То сумує Небесний Тато,
Йому боляче, а вона
Хоче це мені розказати,
Продовжити читання “Поезія «Кожен промах, неначе сніг …»”