Поезія “Пробач мені, щастя…”

Пробач мені, щастя, бездумну мою неуважність,
Дивилась крізь тебе кудись…А й не знаю куди,
Пробач мені, щастя, дитячу мою легковажність,
Лише крізь роки я розгледіла твої сліди…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, щастя…””

Поезія “А у твоїй душі чотири пори року…”

На цю поезію мене надихнуло розважання отця Піо – «Я бачу, що у ваших душах є всі пори року: не раз ви переживаєте безплідну зиму з частим розбиттям, тривогою і турботами, не раз – травневі роси із запахом святих квітів, не раз ви живете в літньому спекотному полум’ї бажань…»
А у твоїй душі чотири пори року:
Зима пронизлива… Сліди осінніх злив…
Весна квітуча… Літо синьооке,
Проходять павутинням твоїх снів…
Продовжити читання “Поезія “А у твоїй душі чотири пори року…””