Галина Британ

Я – небо… Зігрію сонцем,
Коли в тобі сніг іде…
Я – вітер… Що за віконцем,
Коли тобі гірко, гуде…
Продовжити читання

Якби змогла, подарувала б тобі небо,
Воно безмежне, як твоя душа,
Схилила б його синяву до тебе,
Щоб серця не торкнулася зима…
Продовжити читання

Так філігранно барабанить дощ,
Вистукуючи каплями мотиви,
Наповнюючи павутиння площ,
Величною симфонією зливи…
Продовжити читання

На, тримай, вдягни мої сандалі,
Що, незручно? Тиснуть? Важко йти?
Правда ж ззовні майже досконалі?
Ти завжди хотіла їх вдягти…
Продовжити читання

Ми з тобою – крізь радість й біль,
Ми з тобою – крізь дощ і сонце,
Як на рани сипали сіль
Перехожі і незнайомці, Продовжити читання

Ісус — мій Бог! Мій меч, моя твердиня,
Моя надія, тиша без розмов,
Моя весна, мій щит, моя святиня,
Моя любов, ота що без умов.
Продовжити читання

Мій тату, хочу я тобі сказати,
Ти серцю дуже дорогий, мій тату,
І хоч роки невпинно пролітають,
Та з пам’яті вони не витирають,
Продовжити читання

Фарби дасть мені матуся, пензля я візьму,
Намалюю я квітучу сонячну весну.

Приспів
Сонечко світить , хмаронька пливе,
На моїм малюнку природа оживе.
Продовжити читання

– Мій ангеле, ти за́вжди поруч йдеш,
Навчи мене дорогу обирати…
– Усі дороги – дар тобі з небес,
Довірся серцю, – серцю краще знати…
Продовжити читання