Галина Британ

Пробач мені, Боже, що іноді плачу, пробач,
Ці сльози ніяк не зневіра, то – слабкість дитяча,
Такий собі тихий, безмовний, дити́нячий плач,
Що студить вогонь, який іноді надто гарячий…
Продовжити читання

Коли наблизились вони,
До Єрусалиму,
Прийшли в Витфагію,
Біля Оливної гори,
І двох учнів
послав Ісус
Сказавши їм:
«Ідіть в село, що перед вами,
Там віднайдете ви,
Прив’язану ослицю,
А біля неї і осля, Продовжити читання

Боляче… Як же? У натовпі – куля у спину?
Серед веселих облич, хтось ховає пістоль…
Так непомітно, вдягнувши усмішку дити́нну,
Хтось, так підступно, виконує писану роль…
Продовжити читання

На, тримай, вдягни мої сандалі,
Що, незручно? Тиснуть? Важко йти?
Правда ж ззовні майже досконалі?
Ти завжди хотіла їх вдягти…
Продовжити читання

Ми з тобою – крізь радість й біль,
Ми з тобою – крізь дощ і сонце,
Як на рани сипали сіль
Перехожі і незнайомці, Продовжити читання

Ісус — мій Бог! Мій меч, моя твердиня,
Моя надія, тиша без розмов,
Моя весна, мій щит, моя святиня,
Моя любов, ота що без умов.
Продовжити читання

Мій тату, хочу я тобі сказати,
Ти серцю дуже дорогий, мій тату,
І хоч роки невпинно пролітають,
Та з пам’яті вони не витирають,
Продовжити читання

Фарби дасть мені матуся, пензля я візьму,
Намалюю я квітучу сонячну весну.

Приспів
Сонечко світить , хмаронька пливе,
На моїм малюнку природа оживе.
Продовжити читання

– Мій ангеле, ти за́вжди поруч йдеш,
Навчи мене дорогу обирати…
– Усі дороги – дар тобі з небес,
Довірся серцю, – серцю краще знати…
Продовжити читання